«…минулого тижня депутата облради Юрія Романюка застукали на тому, що він паркує свій автомобіль на газонах під будівлею ОДА в Івано-Франківську. Сьогодні депутат вирішив реабілітуватися. На тому місце тепер ростиме трава, яку посіяв Юрій Романюк».
(http://firtka.if.ua, 23 червня 2014 року)

«Міський голова заявляє, що проти тих, хто миє машини в Бистриці, треба застосовувати суворі методи боротьби. З відповідним закликом мер звернувся до начальника охорони громадського порядку з міліції на оперативній нараді 24 червня.

«Декотрі „свідомі“ мешканці заїжджають своїми, перепрошую, драндулетами ледь не до самої води, іноді навіть в русло, миють машини в річці. Про яку європейськість можна говорити? Мешканці роблять подібні вчинки, викидають сміття з вікон, а потім говорять, що влада винна, що міський голова винен. З такими має бути нещадна боротьба. Якщо людина не може на своїх двох дійти до води, то треба вживати відповідних заходів», — сказав Віктор Анушкевичус».

(http://franyk.com, 24 червня 2014 року)

У рік 7 522 [2014]. Вельми не повезло того року із народом твердолобим, мешканцями несвідомими та іншим [електоратом] задрипаним каштеляну города галицького князю ятвязькому Анушу. Як тільки літо прийшло, погнали городяни драндулети свої, джипи, хамери та іншу маржину на водопій [до Бистриць] і воду при цьому покаламутили, і пуголовків моцно почавили. А ще ж ходили вони брудними ногами по улицях городських і куряву на дорозі здіймали та болото розносили, а в дні вихідні та святкові шашлики бусурманські біля озера городського смажили та [галасували] під самими хоромами каштеляновими, гульками своїми князя Ануша дражнячи, а на виборах [до ради верховної] за нього не проголосували.

Засмутився та опечалився вельми князь ятвязький Ануш через безчинства оті, [невдячність] та неєвропейськість мешканців галицьких. Бо чого тільки [не робив] для них каштелян города галицького: і доріг не ремонтував, і за пам’ятки не дбав, і пляжі та зони відпочинкові не облаштовував, і тарифи [комунальні] не стримував – нічим не догодив. Повернувся тоді князь ятвязький Ануш лицем парадним до мешканців города галицького та другою стороною, за звичаєм, до депутатів [свободних] і сказав громогласно: «Як не цінуєте благого неробства мого, то буду зле вам чинити, карати суворо і [боротися нещадно], аки зі звіром лютим, нетямущим та безтолковим. Хто на своїх двох до ріки не дійде, той на чотирьох звідти повернеться, а хто воду каламутитиме, той на чисту воду виведений буде і за водою піде, а хто дві банки фарби [у рітасі] купить, тому третя – безплатно».

Почув же сі словеса грізні боярин червоносердечний Юрчик, за яким золоті трави ростуть, та вельми [напудився]. І кінь його мерседесівський напудився не менше, ніж Юрчик та, де стояв, там і [удобрив] він землю галицьку. Щоб не пропадало добро, посіяв боярин трави на тім місці. Уздрів же сюрприз такий князь ятвязький Ануш та возрадувався вельми. І наказав купити [ксерокса] та розмножити отих Юрчиків вельми і заселити ними раду обласну та міську, і весь город галицький. Не дарма ж пробило на думку таку князя ятвязького Ануша, бо добра була [трава] Юрчикова…  

НОРВАКС