«Перефарбування центрального мосту в місті Верховина викликало шквал емоцій не лише серед читачів сайту, але й серед пересічних верховинців. Переважна більшість населення висловлює своє обурення антинаціональним ідеям щодо фарбування у кольори перевернутого прапора, а не, як ми анонсували, Державного Прапора України.

Як повідомляють верховинці, єдиний вихід – це перефарбувати міст. Однак тут думки людей різняться. Вони поділяються на дві підкатегорії: одні рекомендують це зробити, зібравши кошти по-новому, і спільними силами відновити ідею всеукраїнської акції. Адже, як відомо, головною метою патріотичної акції є розфарбування населених пунктів у кольори виключно Державного Прапора України, символізуючи цим свою єдність і любов до держави. Натомість інші наголошують, що це повинні зробити саме ті, хто порекомендував пофарбувати саме таким чином…

Що з цього приводу думає наша міська та районна влада? Поки що мовчать, офіційних звернень не надають».

(verchovyna.at.ua, 3 липня 2014 року)

У рік 7 522 [2014]. Мольфарили того року [по-всякому] у горбах галицьких мудрагелі жаб’євсько-гуцульські, гадєри, перевертні та пересічні верховинці. І на віск собі зливали, і на вухо один одному хукали, і пальці схрещували, і обереги та зґарди майстрували, а найвойовничіші з-поміж них мости розмальовували [на синьо-жовто] та гойкали при цьому так гучно, аж на далекому Дикому Сході сармати поганські здригалися. 

Та з’явилися тоді поміж них якісь райці окаянні та підіслані, що намовили їх на переворот підступний та обернено-пропорційний, і помутилося в них [в голові] щось і перемкнуло їм, та й [від того] на мості центральному свіжопомальованому кольори місцями помінялися.

І як тільки сталася та ворожба і чудо велике, одразу перемінилося [геть усе] у горбах галицьких: гуцули смереки по горах [незаконно] садити почали, вантажівки шутр до річок сипали, ями на дорогах [асфальтом] затягувалися, а князі та бояри між людей ходили та [хабарі] їм роздавали та інші неподобства чинили. І не було на то ради ніякої іншої, як перемалювати все, як було раніше. 

Стали ж вони тоді кольори добирати, відтінками перебираючи, та один одного [за фарбами] посилати і підкатегоріями обзиватися, [любов та єдність] до землі галицької демонструючи. Тільки [князь] Ануш тішився вельми з видовища того, примовляючи «лабас [рітас]», що по-ятвязькому значить «добре того року фарби [продаватися] будуть».  

Коли ж побачили [ворожбити та мольфари], що не годні самі все вернути, як було, стали шукати князів своїх та бояр непростих, міських та районних. Та не могли їх знайти, бо ті [справами важними] зайняті були вельми: котів на чорно перемальовували, дресирували та на Дикий Схід відправляли, а ще прокльон грізний [ПТН ПНХ] на паркані посеред города верховинського грізно малювали. Коли ж закінчили діла свої важні, то знову перемінилося все, як [має бути] – і знову сокира у горах зацюкала, екскаватор шутр із річок вигріб, дороги ямами вищербилися і [кишені] у бояр та князів радісно відстовбурчилися…

НОРВАКС