Одні називають їх дезертирами та вимагають негайного покарання, інші – відчайдухами, які розплющили всім очі на правду. В будь-якому разі Юрій і Тарас, бійці 5-го батальйону територіальної оборони «Прикарпаття», не виправдовуються, натомість запевняють – склали зброю та повернулися додому, аби розповісти правду й урятувати побратимів зі смертельного пекла

Прикарпатський батальйон наразі перебуває у гарячій точці. Там воюють саме ті хлопці, чиї матері цього тижня протестували у кабінеті голови Івано-Франківської ОДА Андрія Троценка, аби їхніх синів, зовсім не досвідчених і «не обстріляних», не кидали на війні, як гарматне м’ясо.

Юрій і Тарас відмовилися брати участь у гонитві за виживання. Позавчора, 11 липня, вони успішно дісталися своїх домівок. Уже наступного дня хлопці привселюдно заявили про жахливе становище 5-го батальйону, прирівняли прикарпатських бійців до смертників і закликали за будь-яку ціну витягнути їх звідтіля.

Запевняють, що покарання не бояться, адже не є дезертирами. «Ми просто більше не хотіли виконувати злочинних наказів, – пояснюють вони свій вчинок. – Негайно потрібно було донести людям правду».

Військові переконують, що 5-ий батальйон перебуває там, де не мав би бути. Адже він передбачався лише для охорони обласних об’єктів… «Наших хлопців навмисно підставили під кулі, – каже Тарас. – Адже нам раптово наказали перемістити свій блок-пост на місце, де вже були підготовлені бойовики, тобто в пащу до самого ворога. Хоча в цьому не було жодної необхідності. А по прибутті, нас почали нещадно обстрілювати. Якраз тоді й загинув начальник штабу Юрій Баран. Потім з’ясувалося, що раніше на цьому місці дислокувалися українські десантники, їх там ущент розбили. Тобто нас послали у вкрай небезпечну зону, де мають перебувати лише добре екіпіровані та навчені спецвійська. Не такі, як 5-ий батальйон».

Це стало останньою краплею. Хоча рішення скласти зброю визріло давно. Хлопці бачили високі можливості й підготовку противника. Натомість не вистачало техніки, спорядження, і навіть питної води. Допомагало місцеве населення: давали харчі, приносили бетонні блоки і мішки з піском для спорудження блок-постів.

Як сказав відомий в Івано-Франківську адвокат Володимир Бандура, згідно з законом до хлопців можуть застосувати  ст. 402, 403, 407, 408, 425, 429 ККУ. Дезертирство у тому ж числі…

Повернення прикарпатських військових викликало бурхливу реакцію в соцмережах. Думки надзвичайно суперечливі.

Боєць стрілецької роти Володимир Саноцький спростував деяку інформацію, що озвучили Тарас і Юрій. «Проблеми з технікою і підтримкою вогнем дійсно є, – написав Саноцький, – але тут не смертники, а патріоти, які скоро будуть пити пиво в Франківську».

А підполковник Західного регіонального медіа-центру Міністерства оборони України Тарас Грень на своїй сторінці в соцмережі звинуватив Юрія і Тараса у зраді на полі бою та назвав боягузами, які покинули побратимів, аби сховатися за маминими спідницями і сіяти паніку.

На думку Греня, з самого початку велася цілеспрямована робота з дискредитації 5-го батальйону. Таким чином суспільство проковтнуло інформаційну наживку, що все погано і почало вірити будь-якій негативній інформації про батальйон.

Підполковник у цій ситуації вбачає гнучку і хитру антиукраїнську стратегію. Він вважає, що Прикарпаття – це регіон, який здатен політично розхитати ситуацію у всій Західній Україні і зробити так, щоб схід дістався Росії без бою. Для цього потрібні лише кілька продажних «тіточок з телебачення», з інтернету, газет і радіо.

«Прикарпаття заплановане іноземними спецслужбами, як такий собі детонатор соціального вибуху, – пише Грень, – що призведе до припинення підтримки сил АТО. І люди, які піддаються на інформаційні провокації, лише допомагають цьому».

Наталія Мостова