Грамотно використане слово має велику силу. Цікаві паралелі провела одна дівчина з соціальної мережі. Мовляв, у Біблії сказано про наближення останніх днів, що тоді люди повірять антихристу і сліпо слідуватимуть за ним. Із роллю цієї нечисті добре справляється президент Росії. Збагачення за рахунок інших і слава за рахунок привласнення перемог. То навіщо дивуватися святій вірі в «Путіна і Ко» людей Росії? Зомбоящик виконує своє завдання на всі сто. Слово діє.

 Малі діти знають, що чужих пускати до хати не можна. Слово батьків – діє. Подорослішавши, люди думають, що чужинець не такий вже й шкідливий, як про нього говорять. Тому і приходять на терени України війська чужої держави. Тому чужинці впроваджують свої порядки і часто залишають нас ні з чим. Це так, короткі паралелі до значно локальніших історій міста. Вони не є державного масштабу, але відчуття смутку від них наявне.

Кажуть, персонажі не повинні читати тексти, в яких їх описано. І звісно, злодій, який вкрав в сусідської бабусі пенсію (зразу після того, як старенька взяла її у відділенні пошти), і жінка, яка зняла з малої дівчинки золоті сережки (заговорюючи її лестощами і проханнями дати подивитися) не читатимуть моєї статті. Але, як сказав би будь-який психолог, проблеми варто проговорювати.

Отож, проблема: минулого тижня у двері до моєї бабусі подзвонив чорнявий чоловік. Він продавав три літри меду – всього за сто двадцять гривень. Те, що цей мед зараз стоїть на полиці, правда. А ось ціна питання – окрема тема. Продавець якимось чином попросив дозволу в бабусі зайти на кухню, де і почав розказувати їй про смачний бережанський мед.

Про вміння одних людей маніпулювати іншими багато написано в книжках. Продати продукт дорого – це мистецтво. І без долі містики в цьому мистецтві не обійтись. Бо як зрозуміти те, що розсудлива жінка віддала за мед тисячу двісті гривень, – невідомо. Звісно, усвідомила вона цю «добровільну крадіжку» аж тоді, коли «продавець» вийшов з під’їзду. Місячна пенсія пішла з ним, і тепер, як то кажуть, «шукай вітра в полі». Гіркий осад від солодкого меду довго нагадуватиме про себе. Прикро, бо після таких випадків починаєш з недовірою ставитися до людей. Прикро, бо від таких ситуацій ми не застраховані. А вміння «напустити туману в очі» – і нині дієвий спосіб збагатитися за рахунок іншого.

Недавно в мережі з’явилася дивна інформація про один із московських туалетів. Його підлогу прикрасили фотографіями російських митців, які відкрито засуджували дії Кремля. З цього приводу Віктор Шендирович (один з «туалетних зірок») гарно висловився, чим втер носа росіянам-ватникам. Мовляв, краще вже на підлозі з такими людьми, ніж в Георгіївському залі в компанії з Путіним. Так от, повертаючись до теми бабусі і меду, хочу сказати щось подібне. Краще з чистою совістю і без грошей, ніж користуватися чужими грошима та чужими здобутками. Які, як відомо, ще нікого не зробили щасливішими.