Не встигла відбутися перша установча конференція Івано-Франківської обласної регіональної партійної організації Партії розвитку України, на якій затвердили керівний склад партійної організації, як реакція блогерів, політичних оглядачів, коментаторів у соціальних мережах не змусила себе довго чекати. І реакція переважно негативна. Від найтолерантнішої узагальненої «ПР-лайт» до кардинальної «на палю!» щодо окремих конкретних осіб, які увійшли до організації.

Така реакція є цілком зрозумілою на фоні тих подій останніх дев’яти місяців, які відбуваються в Україні. Так, ключовими фігурами Партії розвитку України є С. Льовочкін, С. Ларін та Ю. Мірошниченко, які стійко асоціюються у більшості із Партією регіонів. Так, відомим є ставлення українців до Партії регіонів.

Але дуже швидко публіка забула той факт, хто був одним із засновників Партії регіонів. Чи означає це, що тепер ми маємо таврувати Президента Петра Порошенка за те, що він свого часу заснував одну з потужних політичних сил, яку підтримали мільйони людей? Людей, які повірили, і яких було обмануто. Як обмануто було й рядових членів партії, які також є людьми і від людських помилок не застраховані.

А як щодо виборчих блоків та виборчих коаліцій? Напевно, ті політики також мають бути тавровані на підставі того, що об’єднуються лише заради подолання виборчого бар’єру. А після потрапляння до влади, знову починають взаємне протистояння, часто шкідливе для суспільства та розвитку держави. Приклад з нещодавньої історії – БЮТ і НУ. Або з більш пізньої – ВО «Батьківщина», куди заради подолання бар’єру усім складом увійшов «Фронт змін», про який сьогодні навіть нічого не чути.

Все це не заради виправдання, а заради охолодження гарячих голів і повернення дискусії до спокійного русла. Таврування політиків чи політичних сил, якщо тільки вони не причетні до загибелі людей чи шкоди інтересам держави, ні до чого доброго не приведуть. Топтання на місці і жодного поступу вперед. Якщо народ не хоче бачити тих чи інших політиків у владі, він має право знати, кого обирати. Мова йде про відкриті списки. Але сьогодні, наприклад, ми бачимо, що в Парламенті за закритими дверима проходить зокрема обговорення законопроекту про парламентські вибори. Як і ряд інших важливих законопроектів. Цю тенденцію член Партії розвитку України Юрій Мірошниченко вважає «нездоровою»: «Наразі більшість депутатів навіть серед провладних сил, не кажучи вже про представників опозиції та міжнародних експертів ще в очі не бачили проекту цього вкрай важливого для країни закону. Більш того, громадяни України не отримали можливості дізнатись особливості законодавчої ініціативи, за яку будуть голосувати в парламенті. Партія розвитку України наполягає на публічному обговоренні законопроекту про вибори до Верховної Ради України».

Про це, між іншим, йшлося і на конференції в Івано-Франківську. Так, член Політради Партії розвитку України та голова Комітету Івано-Франківської обласної регіональної партійної організації Володимир Клюс, якого одностайно обрали делегати з’їзду, заявив: «Ми – представники нової політичної сили, вирішили рішуче діяти заради благополуччя нашого мультикультурного краю, наших земляків і наших сімей. Ми впевнені, що небайдужі, активні і цілеспрямовані особистості здатні змусити державний апарат на всіх рівнях влади і органи місцевого самоврядування працювати на людей, а не навпаки… Партія розвитку України — це нова потужна політична сила, яка створена не під конкретну людину. Новостворена партія  матиме багато регіональних лідерів, які і стануть осередком партійної роботи, головним постулатом якої є благо народу… Основна мета створення політсили –  об’єднання активних громадян заради цілісності держави».

Партія розвитку України обов’язково ініціюватиме створення потужної депутатської фракції у Парламенті. Не обійдеться і без реформ, також зазначили учасники конференції.

 

Щодо закидів та сприйняття партії на Прикарпатті, Володимир Клюс порадив краще ознайомитися зі статутом партії: «Почитайте статут і знайдіть там щось проти України. Деякі люди почали бавитись в інквизиторів.” Чи це правильно, чи можемо ми після цього називати себе демократичною країною?»