Перша світова війна розпочалася у серпні рівно сто років тому. Проте якою б давньою вона нам не здавалась, її вплив помітний і сьогодні. Між подіями тієї війни і тим, що відбувається в Україні зараз, існує прямий зв’язок. Обставини та процеси сторічної давнини, які проявляються зараз, матимуть відгомін і в майбутньому. З Першою світовою війною пов’язані також окремі тенденції, які мали місце в Галичині. Так вважає письменник Тарас Прохасько. Своїми думками на цю тему він поділився під час обговорення на круглому столі «Війна і Галичина», організованому Галицьким дискусійним клубом «Митуса» і «Європейською Галицькою Асамблеєю» у Львові.

 

Одна з тенденцій того часу є дуже показовою: перед  Першою світовою війною народи Європи не вірили у можливість такого конфлікту, каже пан Тарас. «Це був мирний час, пов’язаний з поступом, прогресом, вірою у раціоналізм та позитивізм. Прості люди не думали про те, що ймовірна аж така зміна життя, що можливий настільки тотальний конфлікт, травма від якого досягне кожного», – вважає Прохасько. На думку письменника, та війна стала першим суспільним випробуванням. Вона змінила всі сфери життя, історію кожного містечка, села чи родини. Саме тоді вперше були реалізовані всі ті мобілізаційні доктрини, які передбачали залучення у війну весь народ. Уперше мирні громадяни стали не тільки спостерігачами чи жертвами того, що відбувалося на полях битви, а й безпосередніми  учасниками. Така різка перебудова всього суспільного життя, на думку Тараса Прохаська, була дуже значною і багато чого визначила наперед.

Під час Першої світової вперше в європейській історії з’явилися масові ідеологічні явища, зазначає письменник. Те, що можна назвати пропагандистськими режимами – коли виробилися певні світоглядні речі, які приймала більшість населення. Дуже знаменним у цій тенденції, на думку Прохаська, є перехід від початкової невіри у велику війну до ентузіазму та неймовірного піднесення у перші місяці боїв.

Щодо Галичини, то, на переконання письменника, важливим є те, що це завжди був край, де разом уживалися різні народи, вірування і нації. «В роки війни вперше сталося так, що ці народи почали чітко формулювати свої окремі інтереси. Кожна з національностей покладала на ту війну свої надії. Відтак українські галичани чи не вперше організовано виступили як окрема сила», – говорить пан Тарас. Та водночас, на його думку, імперії почали використовувати ці різні настрої для маніпулювання народами.

Саме в той час, стверджує Тарас Прохасько, і зародилася ненависть між двома частинами українського народу. Що важливо, на думку літератора, ця ненависть не зовсім стосувалася одних українців до інших: галичани не мали ненависті до, наприклад, дніпровських, чи навпаки. Це була нетерпимість до пана, до супротивника. Прохасько пояснює, що галицьким українцям не подобалася Росія і вони вважали своєю метою визволення східних українців з-під російської влади. В той же час українці під Росією думали про те, як би звільнити земляків із заходу від німців з австрійцями. «Мені здається, що такі настрої частково збереглися дотепер. В сьогоднішній Україні різні її частини не так не люблять і зневажають одна одну, як зневажають відданість пану, чи, скажімо так, його впливи. Західні українці вважають, що східні є такими ж, як і вони, але чогось слухають росіян і чомусь не люблять Європи. А східні гадають, що західні також могли б бути непоганими, якщо б не мали затьмареності розуму і цієї сліпої відданості Заходу», – каже письменник. Прохасько переконаний, що ці настрої були породжені ще сто років тому і наявні й досі.

Письменник відзначив ще одну річ, яка була сформульована в період 1914-1918 рр. і дотепер не втратила своєї актуальності, – це питання соборності України. «Тоді вперше українці обох частин, передовсім галичани, вирішили, що Україна повинна бути соборною. І це надзавдання на багато десятиліть визначило спосіб міркувань і дій тих галицьких українців, які гадали і гадають дотепер, що потрібно порятувати якимось чином ту частину України, в якій можуть думати інакше. Врятувати заради найбільшої цінності, яка не викликає заперечень чи сумнівів», – говорить письменник. Звичайно, потім, зауважує він, було багато різних ситуацій, які ставили це під сумнів, але найважливіша теза – створення цілісної Української держави – є прямим породженням Першої світової війни. Бо саме тоді, як видавалося, була нагода це зробити.

 

Володимир МОЛОДІЙ