Нещодавно прочитав статтю «Із першим дзвоником». Вона починалася дуже гарними словами про емоції та спогади, що зринають у батьків, які ведуть своїх діток першого вересня до школи, а закінчилася словами про відповідальність за те, ким стануть наші діти: українцями чи малоросами. Як то кажуть: почали за здравіє, а закінчили за упокій…

Виявляється, авторку цього тексту так сильно вразило те, що хтось з промовців на лінійці виступав російською. І це, як написано, самі жителі Івано-Франківська в єдиній на все місто школі з російською мовою викладання. Причому, зі слів самої жінки, йшлося про те, що «нашим маленьким дітям втовкмачують російською мовою, що ми за МИР». Справді, це дуже серйозна проблема… І це, як висловилася сама, як вона про себе пише, «громадянка України, режисер і мама двох діток, яка вихована в традиціях відродження української мови, культури, національного і духовного розвитку української державності», відбувається в післяреволюційний час!

Далі жіночка суперечить сама собі, кажучи, що вона б ще зрозуміла, якби промову виголошували польською, бо вона, виявляється, вихована ще й у «традиціях українсько-польських». Цікаво, як можна бути вихованим одночасно в традиціях відродження української державності та українсько-польських? Степан Андрійович Бандера, якби таке прочитав, то, мабуть, перевернувся би в могилі…

В мене як журналіста, модератора, батька трьох дітей, автора серії матеріалів «Україна очима галичанина» та людини, яка постійно їздить Україною і спілкується з представниками різних регіонів нашої держави, виникає запитання: а що, громадяни України, які розмовляють російською в нашій країні, є її ворогами? Ті російськомовні українці, які зараз воюють на Сході, – вони що, не українці? А ті, що загинули за Україну під час АТО та на Майдані? Серед них були вірменин, білорус, росіянин, які не є представниками нашого етносу, але ментально були з нами та зробили для нашої держави більше, ніж люди, які розпалюють міжетнічну ворожнечу, підіграючи цим самим п’ятій колоні Москви. Чи панянка хоче, щоб до нас теж приїхали захищати права російськомовного населення? Раджу уважно прочитати статтю 10 Конституції України перед тим, як робити такі резонансні заяви!

P.S. Я також повів вчора свою старшу доньку до школи у перший клас. Скажу відверто, що враження двоякі. З одно боку, шокований тим, що на лінійці почали піарити одного чинного депутата ВР та, мабуть, кандидата по округу. Як на мене, то не час і не місце займатися таким блюзнірством на шкільному дзвонику. А з іншого – був приємно вражений тим, як маленьким діткам почали прищеплювати почуття любові до Батьківщини. Хлопчики та дівчатка по черзі підходили до дошки та наклеювали маленькі квіточки до карти нашої держави. В результаті вся Україна виявилася заквітчаною. І Крим, і Донбас, і Прикарпаття…