«Головний лікар Івано-Франківська Тарас Масляк висловив підтримку львівському лікарю Василю Савчину, якого правоохоронці затримали на хабарі: «В. Савчин є висококваліфікованим організатором в галузі охорони здоров’я, депутатом обласної ради та справжнім патріотом своєї Батьківщини… Він є не просто лікарем, а й господарем… Усі в нашій державі розуміють: з тією заробітною платнею, яку офіційно отримує лікар, неможливо утримати сім’ю…»

29 липня правоохоронці затримали медика, завідувача хірургічного відділення 8-ої клінічної лікарні Львова, депутата Львівської облради від “Самопомочі” Василя Савчина, який одержав від пацієнтки 350 доларів США. Окрім цих коштів, поліцейські також вилучили 100 американських доларів, які лікар отримав раніше».

(http://kurs.if.ua, 12 серпня 2016 року)

У рік 7 523 [2016]. Ґаздували того року [скрізь] по всіх городах галицьких та львівських доктори чорнозаздрісні та цілителі білохалатні – [брали], аки заповідав великий князь Андрейко Іванкович Садомазопомічний на прозвисько Доля, та й робили [усе], щоби сім’ю свою велику утримувати, колєгам та приятелям допомагати, а ще цілій родині [від батька до сина] наваристий спадок традиційно передати та й всю Україну тим самим вельми патріотично [розбудувати]. І був же серед них [один] пластичний хірург Василько, аки Довбуш правдивий та висококваліфікований, що умів відрізнити гроші нечисті від [коштів] бюджетних та інвестицій іноземних, та відбирав час од часу в [багатих] внески благодійні, подяки вільноконвертовані та інші хабарі, калими, бакшиші й пожертви та бідним [родичам] роздавав, а все, що лишалося, на роботу відносив, бо не захланний він був, а патріот великий та чоловіколюбець у хорошому значенні [цього слова].

Мав же Василько совість перед пацієнтами своїми чисту, аки купюри [немічені], і двоє хоромів на сто та півтораста метрів квадратних, опель [старенький], аки стаціонар у лікарні районній у Жовкві, та фольксваген ще старший, а ще вічний, аки [ремонт] у центрі перинатальному, спокій у голові, поки не понесло його необачно походом [політичним] до ради обласної під хоругвами партійними не [припорошеними]. Коли ж взяли, аки заповідав [Андрейко Іванкович], його під рученьки білі з грішми [вічнозеленими], і зробили йому пред’яву про хабар, то дивувався він вельми, бо чувся безгрішним і невинним, аки [немовля] після розтину кесаревого, і ходив туди-сюди без роботи, аки доктори [коломийські] неприкаяні.

Повстав тоді на захист Василька у городі галицькому цілитель [головний] у місті Тараско Романкович та, аки ексгібіціоніст латентний, показав [заробіток] свій маленький, покивав грізно пальцем на [мільярди], украдені князями великими, боярами верховними та купцями олігархічними, і гучно прорік до сестер медичних, братів лікувальних та [батьків і дідів] санітарних: «Покажемо, що [нас рать] і всіх не пересадять!»

І почали доктори усі, аки один [хірург пластичний], кишені свої вивертати, долари вдячності діставати, щоб на заставу вистачило, аж мусили урядовці [припорошені] випустити Василька із ями холодної та орденом за заслуги [великі] нагородити…