«Згідно з офіційною декларацією на сайті Верховної Ради, народний депутат від Івано-Франківська Олександр Шевченко живе на зарплату у 10 тисяч гривень та не має ані копійки у банку та власного автомобіля.
Загалом за 12 місяців 2013 року нардеп заробив 120 869 гривень, проте доходи родини Шевченків у 2013 році сягають майже 700 000 гривень. Також, згідно з декларацією, у власності родини Шевченків перебуває земельна ділянка площею у 1000 кв. метрів. Що стосується транспортних засобів, ані Шевченко, ані його родина не володіють ними.
Нагадаємо, Олександр Шевченко є директором фірми “Скорзонера”, якій належить туристично-відпочинковий комплекс “Буковель”…»
У рік 7 522 [ 2014 ] . Ходив того року [ пішки ] із города галицького до города стольного Александр Буковельський на прозвисько Яш Будівничий Доріг. Хоч любив він всюдихідних коней лексусових [ контрабандних ] та подарованих, та, поки дороги не були побудовані, не сідлав їх ніколи, щоб смерті від коня свого не прийняти, а щоразу [ дружині ] своїй доручав, з якою разом і на рать вирушав, і на карематі одному спав, і кормився [ з родинних доходів ] .
Тож так і їздила [на лексусі] дружина його, поки [менти] не вкрали, а сам Александр Буковельський, що ні шатра свого не мав, ні спальника, ні казанка, ні кип’ятильника і лиш засмальцьоване сідло від ровера клав собі [під голову], навіть на квадроцикла не сідав і по раді верховній пішки ходив та щиглі та рєпани [підляшкам різним] роздавав, а потім хтиво вихилясами на лижах катався.
Був же сей муж прямий, аки горби [ буковельські ] , відвертий і відкритий, аки корпоративи [ приватські ] , та чесний, аки декларації депутатські. Тож, виходячи із города в город, він кожен раз попереджав: «Іду на ВРУ!». Та й електорат галицький, безкоштовними турпоїздками прикормлений, вельми сильно Яшу правдомовному [ з другого разу ] повірив.
Жив же Александр Буковельський, аки пустельник [ на курорті ] , скромно по-коломойськи, благочестиво їв сарану печену на грилі, мідії, трюфелі та дикий мед, нічого для себе [ з общака ] не брав, а многі дари посилав людям [ потрібним ] . Бо був він, аки довбуш гуцульський, що у багатих олігархів відбирав та чиновникам бідним [ на лапу ] давав.
Коли ж пообзирався Яш довкола та побачив гори незаселені, колибами не забудовані та туристами не об ’ їжджені, то жаль його великий взяв, що добро [ нічиє ] пропадає. У земельній управі мав він донедавна своїх людей [ добровольських ] , поки не загребли їх [ соколи ] ментовські, а з лісовиками пильними і есбеушниками прикрими домовлятися умів, коли [ мішок з голови ] йому знімали. Та регалії депутатські вбравши та недоторканістю волосяницю підперезавши, став він гадати, [мислею по смереках] розтікаючись, скільки інвестицій в людей потрібних зекономити тепер йому, аки депутатові, можна, і втішився підрахункам сим вельми.
Обув же він сандалі свої похідні, агітками та обіцянками м’яко встелені, [ порохом ] ноги свої притрусив, коломойськими лестощами намастив та подався знову до города стольного, в раду верховну. І тихо іржали припарковані в горах [ буковельських ] коні його лексусові.
НОРВАКС
Щоб завжди бути в курсі останніх новин - приєднуйтесь до нас у Telegram!
Палій Юлія 
Деркачова Ольга 
Рязанцева Яна 
Магда Євген