«Перший заступник Глави Адміністрації Президента Геннадій Зубко представив новопризначеного голову ОДА Олега Гончарука.
Серед основних проблем області, які потребують негайного вирішення, перший заступник Глави Адміністрації Президента назвав ремонт доріг, вирубку лісу та працевлаштування мешканців області…
Вже колишній голова ОДА Андрій Троценко сказав, що коли його призначили, мав відчуття, що підняв колоду, яку не може скинути, бо боїться, що може підняти. “Отож, Олеже Романовичу, передаю вам цю колоду”, – сказав Троценко ».
( http://kurs.if.ua , 11 вересня 2014 року)
У рік 7 522 [2014]. Носили того року в городі галицькому колоду облдержадміністраційну, аки валізу [з хабарями та відкатами], але без ручки – і вельми тяжко нести її було, та вельми шкода викинути. Ще тої зими, коли смута була майданна і [хіміки] білими хоромами бігали, хотіли були бояри галицькі її на дрова порубати, аки ліси карпатські, бо була сильно прогнила вона від корупції огидної та [регіанально] смерділа, і самі собі раду давати, але передумали.
Згадали ж вони Михалка Васильковича, ґазду коломийського на прозвисько Перевишиванюк, що вмів дати собі раду [два рази] навіть з колодою сею, аки з кругляком карпатським [порубаним], бо з колгоспних часів не гидливий був ні до [кучми] волохатої, ні до шапок крадених, та ще пульку вельми добре розписував і табличку ділення зверху донизу вивчив. Придивилися пильно [до колоди] бояри галицькі та й уздріли, що не така вже й вона гнила й бездіяльна, а коли в папірчик її загорнути, то навіть не сильно смердюча, та й стали шукати, на кого би колоду осю [спихнути].
І стали старші тоді з-поміж них, шоколад із губ облизали, і сказали, що [манали вони] носити колоду осю, треба до неї, аки до жінки фригідної, приставити когось із мужів молодих та міцних, щоб були із порядних родин [приватних]. Знайшовся одразу був один коломойсько-надвірнянський боярин Андрійко Володимирович, котрий під татовим наглядом [укрнафтівським] то мило природу захищав, то природно мило варив, і плече під колоду сміло підставив. Та як у білих хоромах він трохи посидів, то вже й ніби покняжив був, землю [микуличинську] нафтово-курортну для тата надбав та й впрів від роботи такої вельми, аж колода із рук спітнілих вислизати йому почала.
Пообзиралися старші довкола і знайшли в городі галицькому [цілком іншого] боярина надвірнянсько-коломойського Олежика Романовича, що під наглядом тата [нафтохімічним] сидів у своїй пісочниці та пік пасочки, булочки та інші круасани. І була вже надбана ним [ для дружини своєї ] земля під валами у городі галицькім, тож не боявся ніхто, що руки стануть в Олежика Романовича пітними та липкими.
Ухопив же він міцно колоду та побрів, куди очі бачили [ та старші сказали ] , дорогами роздовбаними, лісами непролазними, переступаючи через [ ледарів ] безробітних, що під ногами валялися, аки колоди порубані у горах карпатських. Аж раптом подзвонив йому тато, про [ права конституційні ] нагадуючи…
НОРВАКС
Щоб завжди бути в курсі останніх новин - приєднуйтесь до нас у Telegram!
Палій Юлія 
Деркачова Ольга 
Рязанцева Яна 
Магда Євген