Які газети читали станиславівці

Станиславівські газети почали виходити у середині ХІХ ст. під час «весни народів». Одними з перших були польські газети «Газета станиславовська» (1845 р.), «Джєннік станиславовський» (1848 р.), «Гонець станиславовський» (1875 р.) та ін.

Перша українська газета – двотижневик «Господар і промишленник» виходила впродовж 1887-1889 років і була присвячена сільському господарству й промисловості краю. Деякі видання, особливо для шкільної та студентської молоді, були рукописними: студентський часопис «Оса», напівпідпільний часопис середньошкільної молоді «Зірка», «Руська книга» – газета молодших школярів.

У Станиславові першої третини ХХ століття тривалий період виходило 14 періодичних видань. Взагалі важко точно підрахувати, скільки газет було, адже деякі часописи виходили неперіодично, короткий час, із перервами.  Найпопулярнішими були місцеві газети «Станиславівські вісті» – український організаційно-інформаційний тижневик, «Вісник Станиславівської єпархії» та польськомовний «Кур’єр станіславовський», який видавася з 1886 року – найдовше в дорадянський період.

Читали міщани також львівські газети «Діло», «Нова Зоря», жіночі журнали «Жіноча доля», «Жіноча воля», що виходили в Коломиї, дуже популярним у Галичині був жіночий журнал «Нова хата» та ін.

«Станиславівські вісті» висвітлювали поточні події в Станиславові, краї та у світі, важливі муніципальні питання, а також  друкували церковний та історичний календарі на наступний тиждень, наукові повідомлення, огляд кінофільмів, уривки з художньої літератури, рекламу тощо.

 

Тож про що писали місцеві газети у вересні понад сто років тому?

1. Газета «Станиславівські вісті» від 12 вересня 1937 року повідомила про програму святкування 15-ліття Окружного союзу українських кооперативів у Станиславові, яке планувалося провести 26-27 вересня. У перший день святкування делегати від усіх окружних кооперативів збиралися на кооперативний конгрес Станиславівщини, а 27 вересня планувалося провести освячення кооперативного прапора та ювілейну академію – тобто концерт.

У період, коли західноукраїнські землі входили до складу польської держави, кооперація була єдиним можливим способом організувати українське економічне життя.

Першим кооперативом у Станиславові була Позичкова каса при товаристві «Руська хата», заснована у 1895 році Володимиром Яновичем.

На початку ХХ ст. у місті працювали кооперативи «Кредит», «Злука», при «Народній торгівлі» почали створюватись спільні крамниці. 

У польський період у Станиславові працювали кооперації «Народний базар», «Українська книгарня», «Церковна штука», «Будучність», «Самопоміч», «Народний дім залізничників» та ін. Особливим був кооператив кравецьких робіт «Основа», створений М. Ганушевським спеціально для того, щоб забезпечувати роботою священицьких вдів та сиріт. У середині 1930-х років у Станиславівському воєводстві працювало 162 різних українських кооперативи.

2. Ця ж газета закликала мешканців міста не платити чиновникам «драчки», тобто незаконні побори. Польські чиновники придумали  велику кількість поборів – «добровільних внесків», які, проте, стали обов’язковими для прохачів: на освіту позашкільну, на зимову допомогу, на ліги морську, авіаційну та ін. Побори набули таких великих розмірів і стали джерелом зловживань із боку чиновників, що Голова Ради Міністрів Польщі був вимушений видати адміністративне розпорядження про заборону збирати у зв’язку з виконанням урядових чинностей усякі оплати, невстановлені законодавчо.

 Чиновницькими поборами також був стурбований Міністр внутрішніх справ, якій заборонив при виробленні паспортів брати будь-які додаткові оплати до 10 злотих.

Побори – це мотузка на українську шию, – підсумовує газета.

3. У Станиславові 20-30-х рр. ХХ ст. відзначалися офіційні державні, релігійні, традиційні, а також незнайомі нам тепер оригінальні свята. Таким незвичайним був «День коня», який відбувся в Станиславові 19 вересня 1937 року. Ініціатором його проведення виступив польський гурток конярів. І хоч для кращих конярів було визначено багато дорогих нагород, українська громада не вітала участі українців у польському святі, мотивуючи це тим, що керманичем українського господарського життя може бути тільки «Сільський господар». Про підготовку до свята писала польськомовна газета «Кур’єр Станиславовський» від 5 вересня 1937 року.

 

Вересневий жарт із минулого:

– Скажіть мені, будь-ласка, яких власне політичних переконань ваш приятель Кудивітер?

– Приятель Кудивітер?.. Зеленого поняття не маю, бо я його вже три дні не бачив…

 

 Наталія Храбатин

30.09.2014