Ідея створення гурту “Цвіт Кульбаби” належить Василю Марущаку (Крецкому), який на початку 2008 року випадково потрапив на репетицію до місцевої молодої групи, що грала панк-рок. На тій репетиції Василеві і прийшла ідея створити гурт, який би виділявся з-поміж інших і зосередився на стилі етно-фолк-рок.

Назва «Цвіт Кульбаби» виникла спонтанно, «приснившись у сні». Саме так, як хлопці хотіли. Щоб назва була цікавою, позитивною, яскравою і привертала увагу до фолку. Музиканти прагнули показати на сцені українських сучасних фраєрів, які є веселими, енергійними хлопцями, що люблять українських дівчат.

На той час учасниками гурту були: Василь Марущак (Крецкий) – вокал, гітара; Ігор Мельник – бек-вокал, баян; Олег Бережанський – бас-гітара; Андрій Пипчак – барабани. Наприкінці 2008 року до гурту приходять Ромко Батюк – бас-гітара та Андрій Зваричук (Абат) – барабани. З того часу склад гурту залишається незмінним.

Хлопці починають працювати над своїми першими піснями: «Катерина», «Віночок», «Зозулька». У 2009 році «Цвіт Кульбаби» має перший концертний виступ на сцені біля міського озера в Івано-Франківську з нагоди Дня молоді. Франківська публіка позитивно реагує на їхню творчість.

Наприкінці 2009 року «Цвіт Кульбаби» бере участь у Всеукраїнському фестивалі сучасної пісні та популярної музики «Червона Рута», де стає  переможцем у жанрі “Рок-музика” з піснею «Катерина». Композиція іде в ротацію на ФДР та радіостанції по всій країні. Пізніше гурт записує ще декілька пісень, які також ідуть в ротацію по радіостанціях, та вперше потрапляє на телебачення – на зйомки «Новорічного вогника».

Зараз “Цвіт Кульбаби” продовжує успішно працювати над новими піснями та  відеокліпами і радувати своїх прихильників на концертах.

 

– В країні зараз тяжкі часи. Група якось реагує на цю ситуацію у своїй творчості?

Так, часи настали нелегкі, але, напевно, не ми одні це відчуваємо. Тому відкликаємось на всі пропозиції. Більше часу приділяємо студійній роботі та сім’ї. Мусимо якось пережити цей час.

– Як вдається переживати кризи, відсутність концертів? Що вмотивовує?

Криза, на жаль, дається взнаки, і ця криза торкнулася не лише гурту «Цвіт Кульбаби», а, напевно, всіх артистів та музикантів нашої країни. Багато наших концертів організатори скасували через складну ситуацію в країні. А від деяких ми з хлопцями відмовились самі, тому що не дозволила совість грати концерт, коли бачиш по ЗМІ, що хтось віддав своє життя за тебе.

Декілька концертів все ж відбулися на запрошення організаторів з Польщі, тому що ми, артисти, також маємо за щось жити. У жовтні планується декілька благодійних концертів, зібрані кошти з яких підуть на підтримку нашого війська. Але якщо немає концертів, це не означає, що ми сидимо вдома і б’ємо байдики. Ми працюємо на студії над новими піснями, а також беремо участь у різних благодійних акціях на підтримку України. Ось така мотивація.

– Хвиля моди на етно-рок потихеньку спадає. Чи виникають у вас думки рухатись в якийсь інший бік, аби зберегти аудиторію?

Ось коли етно-рок повністю помре, тоді натягнемо на себе шуби з пір’я, і “блищєчі” піджаки і будемо співати, як “рускі” артисти та їхні колєги в Україні. То я так жартую. Так, на жаль, молодь тягнеться все більше до електронної музики і російської попси. Музичні канали і радіо заполонила саме ця музика. Але є ще такі хлопці та дівчата, які цінують і люблять етно-рок-музику. Вже якщо настане скрутне становище, коли нема для кого писати і співати пісні в стилі етно-рок, то тоді будемо щось думати і змінювати. Та все одно старатимемось бути прив’язаними до цього стилю.

– Ви вже досить довго на музичному ринку. Що б ти порадив молодим музикантам, які тільки починають? Яких помилок не варто робити з тих, що робили ви?

Кожного року першого квітня ми святкуємо своє день народження. Цього року “Цвіт Кульбаби” відсвяткував шосту річницю. Шість років – невелика дата, тому радити молодим нічого не буду. Вважаю, що ми ще також молоді. Але скажу одне: слухайте і творіть українське. Робіть те, що відчуваєте в душі, а життя покаже, люди на концертах розсудять, на правильному ви шляху чи ні.

– Творчий процес – як він проходить у групи? Розкажи детальніше про вашу «кухню».

Ця «кухня» починається в мене вдома. Коли приходить муза, беру гітару і починаю творити. Буває по-різному. Є такі пісні, що пишуться буквально за 15 хвилин.  Наприклад, «Козак». А є такі пісні, які затягуються на місяці. Ось коли народилася пісня, тоді на репетиції робимо з хлопцями аранжування. Потім – виснажливі, важкі репетиції, і аж тоді йдемо до студії і цю пісню записуємо. Сам запис може тривати півмісяця і навіть місяць. І так з кожною піснею. Тому хочу сказати читачам, що це дуже і дуже важка праця, що потребує терплячості. 

– За яких умов ви ніколи не погодитесь грати концерт, незалежно від гонорару?

Переважно ми не відмовляємося від концертів, тому що для того, щоб гурт жив і розвивався, потрібні кошти. І, як не крути, це також наш хліб. Але декілька років тому був такий випадок. Нас запросили на святкування Дня міста одного з районних центрів, а виявилось, що цей концерт був на підтримку якогось політика. Звичайно, ми відмовились від виступу, бо не любимо, коли нас використовують у політичних цілях. 

– Що для вас є табу на сцені?

Табу? Ніколи не буду співати під «фанеру». Також не вийду на сцену під впливом алкоголю або якихось стимуляторів, що додають енергії. Енергія має йти від самого артиста зі сцени – така наша робота. От після концерту можемо з хлопцями чарочку перехилити під час вечері, але це все в міру і з розумом.

 

– Коли слід очікувати нового альбому від групи і яким від буде?

Новий альбом плануємо презентувати наступного року. Зараз працюємо над матеріалом. Нещодавно була прем’єра наших нових пісень «Хуліганка», «Сіно», «Королєва» та української народної пісні «Білий камінь». Ці пісні обов’язково увійдуть до майбутнього альбому “Цвіту Кульбаби”. Альбом буде цікавим для слухача, але попереду ще дуже багато роботи. Тому не буду забігати наперед і відкривати всі таємниці.

 

 

Розмовляв Влад ТРЕБУНЯ