Громадський рух «Чесно» оголошує відкриту журналістську акцію «Політичний карантин», мета якої – нагадати виборцям про так звані «диктаторські закони» від 16 січня. Активісти наполягають, що забувати й пробачати штовхання країни в прірву тоталітаризму не можна. Відомі журналісти діляться своїми думками про «ручне» голосування 16 січня 2014 року і про те, що саме ці закони забороняли.

 

П’ять відомих журналістів підтримали акцію громадського руху «Чесно» і написали статті-спогади про «диктаторські закони»: Настя Станко, журналіст “Hromadske.tv”, Зураб Аласанія, генеральний директор Національної телекомпанії України, Наталка Гуменюк, журналіст-міжнародник, співзасновник “Hromadske.tv”, Дмитро Гнап, засновник агенції журналістських розслідувань «Слідство.інфо», Наталія Лигачова, засновник, шеф-редактор «Телекритики».

Дата 16 січня 2014 року стала для країни своєрідним каталізатором протесного руху. Після побиття студентів на майдані Незалежності прийняття так званих «диктаторських законів» –  це друга відправна точка, після якої протести почали ширитися всією Україною. Народні депутати, порушивши процедуру й регламент Верховної Ради, погодилися голосувати підняттям рук. Вони хотіли заборонити рух автоколон із понад п’ять машин, карати організаторів акцій протесу арештом, обмежити вільний доступ до інформації, закривши ЗМІ без державної реєстрації, ув’язнювати за неповагу до суду й СБУ, ввести поняття «екстремістська діяльність» та «іноземний агент», пропонували ввести продаж SIM-карток за паспортом й інше. Міжнародна спільнота визнала ці закони найгіршими нормативними актами з прав людини в країнах Європи за останнє десятиліття.

Рух «Чесно» підрахував, що 132 депутати, які голосували за «диктаторські закони», зареєструвалися кандидатами у наступний парламент. Найбільше таких у «Опозиційному блоці» і «КПУ» – по  15 осіб. Від «Сильної України» Сергія Тігіпка до Верховної Ради наступного скликання мріють потрапити одинадцятеро кандидатів. Поіменні дані й географічну карту з мажоритарниками й самовисуванцями можна переглянути на сайті: http://chesno.org/news/2001/.

 

 

Активісти «Чесно» й відомі журналісти, які долучилися до «Політичного карантину», переконані, що всі ці депутати не повинні уникнути політичної відповідальності за свій вчинок.

ЗУРАБ АЛАСАНІЯ: «Для мене не існує тих, хто брав участь у «копитному голосуванні»

 

Мені байдуже, що народних депутатів, які голосували за пакет «драконівських законів» від 16 січня хочуть виставити жертвами. Перш за все вони – мої представники, які мають захищати мої права і мою країну. Для цього ми делегуємо їх у Верховну Раду. Ті, хто тягнув руки за диктатуру, для мене більше не існують. Я не хочу бачити їх у наступному парламенті. Я їм більше не довіряю. Крапка. А за «копитне голосування» вони взагалі мають бути покарані. Перше питання має бути до кандидата: чи голосував ти за закони від 16 січня? Якщо відповідь «так», а потім йде «але», усе, що після «але» мене вже не цікавить. Я ставлю на ньому хрест. Я не хочу бачити його у вищому законодавчому органі.

 

День 16 січня був особливий, напруження в повітрі зростало, було тривожно, але я до останнього думав, що той пакет законів просто фейк. Як колись я не розумів, навіщо Янукович будує Межигір’я (його ж не покладеш у кишеню і не втечеш із ним), так я не розумів і цієї теми з законами. Був страшенно здивований, до останнього не міг повірити. А потім, коли побачив ввечері, як воно проходило, те голосування, то точно зрозумів, що режиму прийшов кінець. 

 

Ті закони були не тільки дурні, але й смішні. Боротьба Януковича з власним народом дійшла до абсурду, вирішили заборонити кортежі. Окей, а як же весілля чи, пробачте, похорон? Хотіли заборонити Автомайдан, а тільки підбурили людей на більші протести.

 

Найстрашнішим із того пакету вважаю відкладений закон про ЗМІ. Це справді страшна бомба. Я як керівник державної телекомпанії, колектив якої впевнено крокує до суспільного мовлення, можу вас запевнити, що не буде в країні, в якій ЗМІ й досі виконують чиїсь політичні чи комерційні забаганки, повноцінного демократичного ладу. Дивіться, до чого дійшло в Росії. Працюють, множать пропаганду, але ображаються, коли їх не хочуть називати журналістами. А ми навіть у найбільшому державному ЗМІ України самі вирішуємо, що показувати глядачам. Не джинсуємо. Відчуйте різницю.

 

Страшенно люблю українську націю, бо вона не агресивна, ну, немає в планах українців жодної експансії. Але коли наступлять на мозоль, українець розвертається і дає в пику. Якщо б у нас усе ж таки запрацювали «драконівські закони», ми би втратили гідність і свободу. Недарма на Євромайдані відбулася Революція гідності. Про це не можна забувати.  

 

Не можна забувати й про те, що нормальна людина не голосувала б за закони, які принижують гідність. Згадайте про це, коли будете робити свій вибір.

 

ДМИТРО ГНАП: Влада бензином намагалася загасити пожежу в країні

 

Я не політичний оглядач, я розслідуваннями займаюсь, але дуже добре пам’ятаю день, коли «диктаторські закони» були винесені на голосування. Тоді всі сміялися з ідіотів, які затіяли те божевілля, бо не вірилося. Пам’ятаю навіть розкол серед колег і гру в «вірю/не вірю». Особисто я не вірив, що їх ухвалять. Бо мені це нагадувало такий спосіб ескалації, коли влада бензином намагалася загасити пожежу в країні. Посміховиськом була сама процедура голосування 16 січня. Це було незаконно, бо депутати просто оголосили рішення, а не прийняли закони. Було нахабне порушення: фотофіксація показала, що тягли руки не більше 120 депутатів, а підписів потім стало більше, бо інших дотиснули й ті підписали.

 

Але, як на мене, ці закони принципово б нічого не змінили, тому що країна вже змінилася. Потяг уже рушив із пагорба. Його можна було трохи підправити – праворуч чи ліворуч, але він все одно мчав донизу. Янукович наполегливо пхав потяг у прірву і 16 січня той проскочив останню рятівну розвилку, перейшов свою червону лінію. Для режиму Януковича настав «The Final Comedown». Він був приречений взагалі, після своїх золотих батонів, мільярдера-сина, Межигір’я, чорної каси… «Диктаторські закони» його остаточно делегітимізували. Він уже не був президентом. І розстріл Небесної сотні це тільки підтвердив.

 

Росія безпосередньо впливала на події взимку. Ці законопроекти були списані під копірку з російських. Коли ситуація для Януковича стала загрозливою, Кремль надиктовував рішення, а наші тупо перекладали. Команда Януковича намагалася за допомогою законів 16 січня загасити резонансні технології спротиву, точково придушити Майдан: заборонити пересування колон автомайданівців, введенням «іноземного агента» залякати незалежних журналістів, зокрема «Громадське ТБ» й «Українську правду».

 

Але на тих, хто тоді підтримав «диктаторські закони» не варто ображатися, вони по-іншому просто не вміють. Моя колега Аня Бабінець робила розслідування про мисливський клуб «Кедр», де любили відпочивати Янукович і сім’я. У них символом є вовк. Але які вони, вовки? Вовк сильна, але благородна тварина, яка відтворює гармонію в природі. Вони ж просто сарана, пнуться до влади, копошаться між собою, а люди, яким ми платимо зарплату, не травлять сарану, а вдало співпрацюють із нею. Тому тут виникає питання до нинішньої влади: чому ці люди не отримали хоча б умовні терміни? Вони скоїли службову, посадову підробку документів, порушили регламент, пропихували закони, які не зібрали належної кількості голосів. Карати треба! На них зібрано цілі шухляди кримінальних приводів: розкрадання бюджетних коштів, навіть є факти причетності до вбивств. Позови подавалися, але Генпрокуратура не порушила жодної кримінальної справи. Та що там говорити, якщо в нас навіть убивць спокійно відпускають…

 

Вирішувати, звісно, вам, але особисто я не проголосую за людину, яка хотіла в Україні встановити диктаторський режим.

 

НАТАЛКА ГУМЕНЮК: «Вибори – найкраща форма люстрації»

 

Я дуже добре пам’ятаю день 16 січня, бо готувалася до ефіру. Ми сперечалися про бюджет на наступний рік, його саме мали ухвалити. Але під шумок наші народні обранці вирішили прийняти пакет якихось незрозумілих «диктаторських законів». У мене був справжній шок, велике, сильне розчарування. Я реально відчувала, що це катастрофічний початок кінця. Ми проводили консультації, зустрічалися з представниками громадських організацій, які розповідали молоді про те, що таке СРСР і яку диктатуру вони мали. Чим принципові були ті законопроекти: вони стали поворотним пунктом, бо українці обрали інший шлях, шлях нормального європейського розвитку, а ці закони вертали нас навіть не в олігархічний стрій Януковича. Це була якась нова скажена диктатура й узурпація влади, невидимий внутрішній переворот, порушення Конституції тими, хто мав їй навпаки служити.

 

Зазначу, що закони від 16 січня в своїй зухвалості обігнали Росію, бо там закручувалися гайки поступово впродовж років, а в нас це сталося миттєво. За один день ми могли отримати повне обмеження демократичних свобод.

 

Складно уявити, якою б була країна з цим пакетом законів. Напевно, вона б опинилася в десятці найрепресивніших  держав світу, все до того йшло. Я реально не вірила, що таке можливо насправді, що це не сон. Ці закони давали право СБУ в будь-який час  відключити онлайн-медіа, що напряму пов’язане з якістю журналістики в країні, зі свободою слова.

 

Автори «диктаторських законів» скоїли злочин, порушили основний закон країни – Конституцію, поглумилися над міжнародними актами й деклараціями захисту прав людини. Люди-законотворці самі зруйнували правову систему в Україні, чи можна в таке взагалі повірити?

 

Чи мають йти до парламенту ті, хто голосував за «диктаторські закони»? Ви скажете: люди можуть помилятися, піддаватися тиску. Але треба пояснювати свою позицію, розповідати виборцям, чому так вчинили, просити пробачення. Й може, пощастить, у що особисто я геть не вірю. Бо вибори – то найкраща форма люстрації. А виборці мають бути впевнені, що народний обранець так більше ніколи не вчинить. А яка впевненість може бути в депутатів, які, не спитавши своїх виборців, хотіли встановити у вільній країні диктаторський режим?

 

І головне. Треба, щоб ті так звані законотворці зрозуміли, що саме вони несуть повну відповідальність за те, що форма народного протесту загострилася до коктейлів Молотова, до подій 19 січня. Люди, що вийшли на Майдан, були в повному розпачі, бо суди – корумповані, міліція – продажна, звернутися за захистом нікуди, а тут ще й відібрали практично всі права й свободи. Давно відома істина, що коли заборонено все – заборонено нічого. Це прямий дозвіл робити все, бо переступлено психологічну межу. Радикалізація протесту повністю лежить на депутатах, які підіймали руки 16 січня. Українська нація обрала свій шлях. І він не збігається з тими, хто й досі марить совковими спогадами. 

 

НАТАЛІЯ ЛИГАЧОВА: «Треба перекрити кисень парламентським заробітчанам: голосуйте з розумом!»

 

Я шокована, що стільки народних депутатів, які голосували за «драконівські закони» 16 січня, знову балотуються! Мені здається, що ці люди взагалі не здатні робити висновків. Їх життя не вчить. Вони в мене викликають відразу, бо завжди будуть голосувати по вказівці, під впливом кон’юнктури. Навіть, коли уявити законопроекти про безмежну свободу слова, про вільне проведення протестів і мітингів будь-де і будь коли й при цьому надавити на тих кнопкодавів, будьте впевнені: вони без вагань віддадуть свій голос. Бо не можуть інакше. Їх сприймаю лише як заробітчан. Їм байдужа доля країни та доля виборців. Вони йдуть у парламент, аби підтримувати свої бізнес-інтереси. І всі це розуміють, але ті нардепи мають наглість балотуватися! Розумієте, що не відбулося ніякого перезавантаження влади, яку всі декларували? І в мене виникає питання до політичних партій, які взяли в свої списки цих «заробітчан»: чи не стоїть у вас перед очима Небесна сотня, чи не стоять люди, які кожного дня гинуть на Сході?

 

Я дуже добре пам’ятаю день 16 січня: ми з колегами були шоковані, ми всі знали природу режиму Януковича й тієї більшості в парламенті, яка йому підкорялася. Нам здавалося, що потрібні компроміси, після розгону й побиття студентів, після першого етапу переговорів із опозицією й представниками Майдану, але раптом той пакет «драконівських законів»! Ми не розуміли, навіщо було нагнітати ситуацію. Але Янукович, випробувавши силові методи, вирішив надати їм якоїсь законності. Вийшло безглуздо, навіть смішно. Російські реалії, прописані в «диктаторських законах» не змогли б спрацювати в наших умовах. Бо ми — різні. Ми стояли за свободу й демократію, тому вже б не погодилися жити за їхніми нав’язаними ззовні правилами.

 

Ми шукали пояснень у необхідності такої законодавчої ініціативи, але тільки дивувалися дурості того пакету. Найбільший подив у мене викликав закон про введення іноземних агентів. Це було так безглуздо й смішно, що ми з колегами просто не могли повірити, що це відбувається в нашій країні. Проте особисто в мене не було ніякого страху, я була реально впевнена, що ті ініціативи не приживуться.

 

Я хочу звернутися до виборців: голосуйте з розумом, треба перекрити кисень парламентським заробітчанам! У нас зараз ще є один шанс змінити країну на краще, бо ці парламентські вибори – це ще один наш Майдан. Від нового скликання Верховної ради залежить майбутнє України. Обирайте гідних кандидатів, які не заплямували себе в минулому.

 

НАСТЯ СТАНКО: «Орвеллу і не снилося: Янукович виявився кращим утопістом»

 

16 січня у мене був абсолютний шок і відчуття, що гірше вже бути й не може. У цей день ми побачили, наскільки народні депутати підконтрольні Януковичу, які вони дешеві маріонетки. У країні вже тривало серйозне протистояння, напруга зростала щодня, але вони не зупинилися й пішли ще далі. Я вважаю, що всі політики винні, бо не зарадили кровопролиттю, вони допустили до того, що в центрі Європи, в найбільшій країні просто на вулиці пролилася людська кров. Чи життя людини – не найвища цінність?

 

Звісно, ті «диктаторські закони» були тупі. Особливо запам’яталася законотворча ініціатива, аби заборонити їздити в колоні більше 5 автівок. Як це розпалило хлопців із Автомайдану! Суть цих законів — обмеження будь-якої свободи. Влада всього боїться, тому й забороняла все, чого сама боялася. Ми опинилися в книжці Орвелла. Але Орвеллу й не снилося: Янукович виявився значно кращим утопістом. Той пакет документів був таким безглуздим та антилюдським, що за цією межею вже могло бути все, що завгодно.

 

Народні депутати, які голосували за ці закони, повністю аморальні. Вони працювали за вказівкою Януковича й зовсім могли навіть не читати того, за що тягли руки. Вони готові пожертвувати свободою цілої нації заради своїх ненажерних інтересів. Таких людей у парламенті не має бути, довіряти їм більше не можна, вони не мають представляти людей і працювати в органах влади будь-якого рівня. Не можна навчитися бути порядною людиною. Це з народження дається.

 

Через їхні так звані законотворчі ініціативи ми б могли опинитися в сучасному Середньовіччі, де вже почали на суд інквізиції притягати людей пачками і судити за будь-що. Зараз ми воюємо проти зовнішнього агресора, тоді б була війна проти незгідних із владою.

 

Як би це пафосно не звучало, але ми реально повинні жити по-новому. Ми пережили Майдан, ми зробили Революцію гідності, зараз ми маємо ще один шанс змінити країну — обрати чесний парламент. Усі нардепи колишніх і нинішнього  скликань, які працюють на Кремль, повинні й обиратися там у Госдуму. А вони бігають зараз і думають, що за пакет гречки чи рису, чи за нове  вставлене вікно люди пробачать їм цей злочин, закриють очі на те, які вони продажні й підступні. Виборці мають вирішити їхню долю. Зараз вони пишуть заяви, хочуть відбілитися, але запізно. Народ у нашій країні розумний, ми не продамося й не дамо пройдисвітам шансу. Зараз ми повинні об’єднатися заради майбутнього, заради наших дітей, заради миру й хлопців, які захищають нас на Сході. Тому прийти на вибори й свідомо віддати свій голос — це найменше, що кожен може зробити для країни.