На небі, біля воріт раю, стояла заплакана душа. Кидалось в очі, що була чимось зворушена.  Очі в сльозах, уста щось шепотіли.

– Чому вона плаче? – спитав Ангел у свого небесного колеги. – Адже всі радіють, хто йде до нас!

– Вона теж радіє. Але розплакалась, що Ісус мусів прийняти таку важку смерть за порятунок всього людства.

Ангели підлетіли поближче.

– Не плач! – ніжно обняв її один з них. – Воно було того варте. Й Ісус зробив би це навіть заради тебе одної.

«Ви бо куплені високою ціною! Тож прославляйте Бога у вашому тілі!» (1Кор.6. 20) 

©  Юлія Головчин «Притчі»