Багато дітей росте без батьків. Не  біда, якщо ти здоровий і впевнено стоїш на ногах. Ти даси собі раду. Але коли ти потребуєш допомоги, крім того, ростеш без батьків, тоді світ постає у дещо інших барвах. 

Що робити дітям, які не мають ані батьків, ані здоров’я? Коли їхнє життя повністю залежить від інших. Коли тіло безпомічне, ноги, руки не виконують своїх функцій, а тільки є елементами загального людського образу.  В Івано-Франківській області  у Залучанському  дитячому будинку  живе 124 дитини. Вони всі різні, їх зовнішність не всім подобається, дехто навіть не може набратися сміливості, щоб відвідати їх, воліє бути десь далеко, дистанційно, щоб не травмувати своє потішне життя, не фіксувати в своїй пам’яті фрагменти хворих і покручених від паралічу дітей, не допускати  в свою душу пустих і заплаканих дитячих поглядів.

Сьогодні  моя подруга, яка сотні миль від України, – у Канаді, написала повідомлення.

Пише: «Хлопчик, якому 15 років, важить 13 кг. Зараз він у Польщі і йому збирають гроші на лікування. Його забрали із Залучанського дитячого будинку.» Так, це наш хлопчик – Андрій, він не їхній, бо йому бракувало уваги, він  фактично голодував.

Ось це і є візитна картка України, держави, яка знаходиться в центрі Європи, і де основною галуззю,  яка успішно розвивається, є корупція.  Ми можемо створювати музеї корупції, писати підручники, але ми держава, в якій при неймовірному багатстві природних ресурсів, дитина фактично голодувала в дитячому будинку.  Ми ж не Африка, ми європейська держава, в якій проживають одні із найбагатших людей світу!

То чому ж у наших сиротинцях голодують діти?

Бо люди, які приймають рішення про їх побут, життя, забезпечення – це збайдужілі корупціонери, а це ніхто інші, як  депутати обласної ради, вони призначають директорів дитячих будинків і за них голосують, вони створюють і входять в комісії, які перевіряють діяльність дитячих  будинків, вони голосують за фінансування цих закладів. І ця дитина  – це плід їх депутатської діяльності.

І стільки б не стукав, не писав звернень, не просив на  обговоренні  бюджету про збільшення фінансування, про зміну  керівника – це марно. Бо корупція, власні інтереси беруть гору.  Наші депутати,  державні службовці, правоохоронні органи   не бачать і не чують. Весь світ про це знає,  що Україна – це держава де обкрадають навіть хворих дітей.  Чи готовий хтось після цього сюжету на польському телебаченні повірити, що Україна має шанс на зміни? Не знаю, але мені соромно, що в мої державі відбуваються такі страшні речі, що в Україні такі жорстокі люди, які сміють ще говорити про демократію та  права людини.

Нагадаємо, На Прикарпатті хворий на ДЦП ледь не вмер з голоду.