Відвідувачів коктейль-бару «Кіліманджаро» минулої неділі при вході зустрічали не охоронці у формі, а учасники вінницького гурту «Тік» — «небриті і неголені олені» з самогоном та салом. А офіціанти у вишиванках гречно припрошували скуштувати синьо-жовті коктейлі під назвою «Ненька Україна». Того вечора тут відбувалася презентація нового альбому гурту в рамках програми «Українські вечорниці».

У новому альбому тіківців під назвою «ТиХий», є щонайменше два хіти – український варіант російської пісні «Білі троянди» та провокаційна пісенька «Ой піду я на гору крутую…». Лідер гурту Віктор Бронюк вважає, що пісня належить до так званої філософської еротики і слова «Ой піду я на гору крутую, заспіваю я пісню тихую. Ой тихую…Ой тихую…Заспіваю я пісню тихую» слід трактувати в міру своєї розпущеності. На запитання журналістів, що ж таке філософська еротика, Віктор відповів лаконічно – задер футболку із зображенням оленів і, поплескавши себе по пузу, пояснив: «Вище живота – це еротика, нижче – порнографія. А філософська еротика – коли про це думати і говорити».

Трохи дивно чути такі хитромудрі міркування від гурту, який зробив собі славу завдяки простим і невибагливим текстам, так би мовити, близьким до народу. Всі учасники гурту живуть у Вінниці і перебиратися до Києва наразі не збираються. Втім, їм і в рідній Вінниці не завжди вдається спокійно сходити в магазин чи пройтися по вулиці. «Автограф-сесії в супермакеті, коли я купую помідори, це вже нормальне явище», — каже Віктор Бронюк. Невідомо, чи це стрімкий ріст гонорарів так вплинув на вінничан, але прес-конференція врешті перетворилася на якесь квн, і на всі запитання журналістів лідер гурту просто-напросто віджартовувався.

Хлопці з «Тіку» виконали кілька пісень з нового альбому та вже добре знані хіти «Олені», «Вчителька», «Сосюра», «Загребельний» та інші зі старого. Спасибі організаторам за якісний звук. Невідомо, як будуть проходити «Українські вечорниці» в інших містах, але в Івано-Франківську драйвовою була лише перша частина дійства – коли грав «Тік». Публіка відривалася, як могла. Концерт протривав десь годину, а далі почали крутити українські пісні і народ потрохи розсмоктався. Надто нудно це виглядало на тлі запальних композицій від вінничан. Та й віддавати 100 гривень лише за годинний концерт – надто дорого для Івано-Франківська. Попри безліч афіш про приїзд «Тіку» в залі «Кіліманджаро» залишалося ще багато вільних місць.

Наталка Голомідова