«Місто гріхів 2» – це сучасна інтерпретація жанру нуар, змішаного з популярною графічністю коміксів, що балансує на стику сюжетної вторинності і візуальної оригінальності. Одне можна сказати точно: для фанатів першого фільму і коміксів, на яких це все базується, перегляд обов’язковий. Роберт Родрігес і Френк Міллер добряче вимотали публіку за дев’ять років очікування, проте врешті-решт презентували продукт, як мінімум, гідний, який повністю відтворює атмосферу і тон попереднього.

“Місто гріхів 2” – дуже стильний фільм. Родрігес зробив все, щоб візуальна сторона якомога краще запам’яталась, і він старався не даремно. Кожен кадр виглядає демонічно красиво. Проте яскрава (або в цьому разі радше цікава) картинка вкотре в режисера погано зіставляється з сюжетом.

Сюжет вибудовується навколо персонажа Дуайта, який намагається помститися коханці, що його зрадила. При цьому у фільмі дуже багато інших дійових осіб і величезна кількість сюжетних ліній, які рухаються врізнобіч, і на якомусь етапі це створює ефект епізодичності, а героїв ледь не перетворює в безбарвний натовп.

У цей момент все рятують актори. Вони роблять героїв своїми, що не дозволяє нікому загубитися на задньому плані. Міккі Рурк, як і раніше, незрівнянний в ролі Марва. Його фрази настільки міцно западають у підсвідомість, що після сеансу продовжуєш прокручувати їх у голові і тихенько посміюватись в кулак.

Брюс Вілліс теж перекочував із першого фільму, проте тут він вже не так вражає. Він втратив ту родзинку, що робила його Віллісом. Це не означає, що з ним справи зовсім погані. Характер свого героя він зберіг, але вогонь в його очах погас. Навіть Леді Гага затьмарила його на екрані! Цього вже ніхто не очікував. Недарма Джозеф Гордон-Левітт так позитивно почав про неї відгукуватися. До слова, сам Левітт у фільмі неперевершений. Його персонаж для екрану новий, тому відповідальність на ньому була ще більшою, але Джозеф впорався з роллю на п’ятірку з двома плюсами. Буде дивно, якщо він не полюбиться глядачам так само, як інші герої.

Роль суворого Дуайта дуже добре підходить Броліну. Його акторські здібності вже почали  згасати, але тут він вписався в загальну канву й успішно взаємодіє з колегами, не виносячи сценарій на новий рівень, але й не знищуючи його. У фільмі “​​Місто гріхів 2” трапляються не особливо вдалі моменти, проте це не повний провал. Родрігес, який все знімав, режисерував, продюсував і ще й писав музику – все сам, як і в більшості своїх фільмів – через дев’ять років після виходу оригіналу нарешті взяв себе в руки, викинув з голови “Мачете” і “Дітей шпигунів” і зняв красиву приголомшливу картину як для великого екрану, так і для любителів нуару. Та й жанр нуар, як ніколи, суголосний з нашим часом, особливо змішаний з атмосферою темних вулиць, на яких панує жорстокість і насильство. Цей фільм може багатьом не сподобатися, потрібен час, щоб звикнути до динамічного темпу розповіді й загального настрою, але ті, кому припала до душі перша частина, залишаться задоволені. Хто знає, можливо, їм доведеться чекати третьої частини ще дев’ять років.

 

ФЕЛІНСЬКИЙ