З того часу, як людина навчилася перетирати зерна злаків на борошно і випікати з нього хліб, пройшли століття. Змінюються віки, звичаї, але на бережливе ставлення  до хліба це не впливає. Він і донині залишається основою кухні, побуту та існування в усьому світі.

Вчені вважають, що хліб вперше з’явився близько 15 тисяч років тому. Спочатку була каша із зерен, яку через недогляд злегка «присмажили» на вогні, а потім зерна навчилися перемелювати на борошно. Перетирали збіжжя між двома каменями і в піч клали прісні коржі. Згадки про хліб у древніх єгиптян датовані 4-5 тисячоліттями до н.е., причому вони вперше використали закваску для отримання кислого хліба. Єгиптяни надавали хлібові різноманітних форм, випікали його з додаванням різних інгредієнтів: молока, меду, жиру. У прийнятому в Давньому Єгипті скорописі сонце, золото і хліб позначали однаково  – кружечком з крапкою посередині.

Хліб у всіх народів світу завжди займав почесне місце, неповага до буханця споконвіку вважалася гріхом. Професія пекаря була найбільш шанованою. До прикладу, в стародавній Греції пекарі могли займати найвищі державні посади, а в Древньому Римі пекарю Еврізаку спорудили 13-метровий монумент-надгробок, який зберігся і донині.

Слов’яни про хліб складали гімни, легенди, пісні, приказки. Дорогих і бажаних гостей і донині зустрічають хлібом та сіллю. Весільним короваєм благословляють молодих на щасливе спільне життя в любові і достатку. Якість і сорт хліба завжди визначали соціальний статус людини в суспільстві. Бідняки і середній клас задовольнялися чорним хлібом з вівсяного, житнього або ячмінного борошна, а багаті споживали білий пшеничний з додаванням молока, яєць і масла.

Хліб був незамінний і на Сході. В Індії злочинцям, залежно від тяжкості скоєного злочину, не давали хліб протягом певного часу, а в Ірані хліб взагалі визнаний Божою милістю. Для Узбекистану хліб з найдавніших часів є священним, там коржі ніколи не ріжуть ножем, а тільки відламують руками. Причому класти коржик вниз «обличчям» заборонено: це вважається нешанобливим щодо хліба.

У Європі хліб також входить в основне меню. Згідно з французькими законами, навіть найменше село має бути забезпечене свіжим хлібом кожного дня. Жоден француз не мислить свій сніданок без свіжих круасанів та багетів. У швейцарців найвідоміша страва, яку вживають з хлібом, – це фондю. Причому найдавніший у Європі хліб пекли на території швейцарського Більського озера, він датується 3,5 тисячами років до н.е. З розвитком міст почали створювати цехи з випічки хліба. Гільдії пекарів мали свої жорсткі норми контролю за якістю хліба, майстри-пекарі рецепти хліба тримали в суворій таємниці та передавали їх з покоління в покоління.

Одним із почесних та відомих виробників хліба на Прикарпатті вважають «Івано-Франківський хлібокомбінат». Перша випічка тут була здійснена 5 грудня 1975 року, цей день вважається днем запуску виробництва. Нині завод виробляє понад 50 тонн хлібобулочних виробів на добу і є основним постачальником хліба в Івано-Франківську та області.

Зокрема, «Івано-Франківський хлібокомбінат» випускає дев’ять видів хліба, чотири десятки різновидів булочних виробів та стільки ж видів кондитерських виробів. Щодоби місцеві пекарі випікають понад 11 тонн житньо-пшеничного та 18 тонн пшеничного хліба, а це “Луцький” і “Формовий”. Один із найпопулярніших хлібних виробів комбінату – батон. Щодня на хлібокомбінаті виготовляють 16 тонн батона, а ще тонни булочок, сушок, печива та тортів.

Така завантаженість та затребуваність дозволяє «Івано-Франківському хлібокомбінату» заслужено мати статус першого хлібопекарського виробництва в області.

Ірина ТИМЧИШИН

 

ДО ТЕМИ

Розмаїття хліба

ХАЛА. Стародавні євреї називали халою першу порцію свіжої випічки. Її потрібно було приносити в жертву богові. Хала — це здоба, заплетена в косичку. Іудеї досі їдять її тільки в Шаббат, тобто по суботах. До речі, давня традиція відокремлювати від тіста маленький шматочок і спалювати його існує і в наші дні.

СІМІТ. Турецький бублик, на відміну від російського побратима, хрумкий і більш тонкий. До того ж, замість маку він щедро посипаний кунжутними зернами. Купити сіміт можна переважно на вулиці у продавця, який возить товар на візку або носить на таці на голові. Продавця зазвичай супроводжує зграйка горобців, які скльовують розсипані кунжутні зерна.

ЛАВАШ. Пшеничний прісний коржик, буває пухким або тонким, як папір. Його називають національним хлібом Кавказу, але здебільшого відносять до вірменської кухні. Він добрий тим, що його використовують як «сорочку» для різних начинок, від зелені та сиру до м’ясної стружки.

ФОКАЧЧА. Італійський коржик круглої форми, який вважають “бабусею” знаменитої на весь світ піци. Фокачча товстіша, її подають без начинки. Головне в ній — ароматні трави (найчастіше базилік), оливкова олія і прісне дріжджове тісто.

ЛАНГОШ. Національний хліб Балканського півострова. Прийшов туди він разом з турками і підкорив цей край. Турки, у свою чергу, отримали рецепт приготування обсмаженого в киплячій олії гарячого коржа з дріжджового тіста від візантійців. Словаки з апетитом смакують лангош, посипавши його сиром і натерши часником.

БРІОШ. Згідно з переказом, легковажна Марія-Антуанетта, дізнавшись, що її піддані, французькі селяни, голодують, заявила таке: «Якщо їм не вистачає хліба, нехай їдять тістечка». Насправді, переклад неточний, королева рекомендувала селянам їсти бріоші  — випечені зі здобного тіста на маслі і пивних дріжджах солодкі булочки. Виріб відрізняється своєю незвичною формою – він ніби зліплений з кількох кульок.

ПУМПЕРНІКЕЛЬ. Можна подумати, що це німецьке тістечко або солодкий пудинг. Насправді це хліб з житнього борошна грубого помолу. Щоб його приготувати, зерна довго вимочують у спеціальному розчині, а сам хліб печуть не менше доби. Зате зберігати його можна кілька місяців. Рецепт пумпернікеля придумали пекарі з містечка Зост в німецькій області Вестфалія. Кажуть, там до цих пір працює пекарня, в якій готують такий хліб з 1580 року.

 

РЕЙКЯЛЕЙПЯ. Жителі Суомі придумали щось зовсім незвичайне. Красиве фінське слово “рейкялейпя” в перекладі означає “круглий хліб з діркою посередині”. Від бублика він відрізняється тим, що тісто у нього житнє, а дірка маленька. Колись такий хліб одягали на жердину і підвішували під дахом. «Дірявий» хліб їли, та й зараз їдять з маслом, запиваючи холодним молоком.