Військові дякують волонтерам за підтримку, бо без їхньої допомоги виживати було б украй важко.

 

Три дні поспіль околиці Дебальцевого обстрілюють із “градів”, найважчий обстріл стався минулої ночі, але українські солдати на вогонь не відповідають – у них наказ спостерігати, незважаючи на втрати серед наших бійців, – повідомляє ТСН.

 

Браму на виїзді з міста боронять хлопці з уже колишнього 25-го тербатальйону, а тепер – 25-го мотострілецького батальйону ЗСУ. Щоранку під кулями снайпера піднімають прапор над постом і щовечора його опускають. Вони поклали російських морських піхотинців, коли ті спробували розвідкою боєм увійти в місто. На своєму клаптику української землі хлопці з Київщини воюють уже понад три місяці без замін та надії на тепло й відпочинок.

 

Після перейменування батальйону термін їхньої служби на фронті фактично обнулили. Їх “поливають” щодня “градами” та мінометами, а солдати стоять і не відповідають. У таких спостереженнях за ворогом уже загинуло кілька бійців, а ті, що поранені, не можуть довести у шпиталях, що це бойові поранення, а не побутова травма.

 

“Хлопці, які отримують поранення, їм роблять “необережне поводження зі зброєю”. Наші дружини не можуть добитися того, що якщо когось уб’є, просто виходить – загинули хлопці через халатність”, – каже боєць батальйону. Найстарший боєць – 55-річний Юрій стверджує, що за чотири місяці отримав лише одну зарплату, чи будуть інші – повинна постійно дізнаватись дружина.

 

“Мені за 4 місяці дали першу зарплату і обіцяли, що друга буде. Жінка в середу дізнається, то мені знову треба їхати, щоб дали зарплату”, – розповідає військовий. Хлопці самі про себе дбають, бо збройним силам нині не до них – солдати не знають навіть, де їхні командири. Ті тут бувають рідко й на короткий час. Військові дякують усім волонтерам, що тримають їх, захисників Батьківщини, на плаву.

 

24.11.2014