Учора у Пійлівській ЗОШ І-ІІІ ст. учителі та учні зустрілися з матір’ю героя Небесної сотні Ігоря Дмитріва ‒ Марією Василівною Дмитрів. Тут, у школі, провели урок-реквієм «Сумні сторінки історії України». На захід запросили голову РДА Миколу Жовніра та його заступника Сергія Дудинця.

Учителі та учні школи розповіли про трагічні події ХХ і ХХІ ст., які припали на долю українців. У минулому столітті, як відзначалося на заході, українці пережили лихоліття Голодомору, дві світові війни, а нещодавно, – Революцію гідності, на якій утратили кращих патріотів, які стали Небесною сотнею. Проте випробування країни ще не завершені, адже на Сході тривають бої.

Марія Василівна Дмитрів поділилася спогадами про свого сина.

«Як і кожна мати, я мріяла, щоб добре жилося моїм діточкам. Думала про те, щоб виховати Ігоря доброю, чесною, порядною дитиною. Він таким і виріс. Хоча я і часу на це не мала. Коли Ігореві було п’ятнадцять, я поїхала закордон. Можна сказати, що він виховав себе сам. Він залишився з хворим батьком. Потім вступив на навчання до юридичної академії. Але не хотів працювати за фахом, а їздив на заробітки. Бо бачив несправедливість у судах, неправду в системі. Коли навіть бачив у побуті несправедливість від старших, то робив їм зауваження. Мені за це люди казали, що він невихований. Однак він не міг мовчати.

Пригадую, як сталася ця трагедія із моїм сином. Перший раз поїхав на Майдан. Казав мені: «Мамо, я не буду вдома сидіти на дивані, мушу їхати». Потім поїхав другий раз. 20 лютого мені подзвонив, що охороняє з хлопцями людей на Майдані від тітушок, які не давали спокою і робили всякі провокації. Потім цілий день не було від нього дзвінка. Тоді я побачила по телевізору розстріли на Майдані. Усіх, кого я знала, обдзвонила. Вони мені казали: може, не чує, бо там шум, гуркіт, крики. А ввечері о 7-ій годині сказали, що мого синочка вже нема. Я в це не повірила.  Але то було дійсно так.

Мій син був дуже чесною, справедливою дитиною. Часто мені казав: світ ми можемо змінити так, як хочемо. Тільки не треба мовчати за ту несправедливість, яку бачимо. Ми повинні жити так, як хочемо, і мусимо змінювати своє життя.

Я дуже жалію і горджуся ним. Я вам, діти, бажаю, щоб ви гарно вчилися, слухайте своїх батьків. Багатство людину не збагачує. Найщасливіша людина – яка має гарні знання. Нехай над нами стане чисте небо. Слава Україні!» – сказала Марія Василівна Дмитрів.

Голова РДА Микола Жовнір подякував Марії Василівні, що виховала героя, та підкреслив: «Нашим політикам повчитися б у таких матерів. Адже слова, які Марія Василівна говорила, – це слова жінки, матері українського героя, які йдуть із серця. Щоб так сказати – треба бути матір’ю».

Микола Жовнір пригадав події Майдану, зазначив, що Ігор Дмитрів був у третій калуській сотні, якою керував Іван Стратієнко.

«Нема такої ціни, щоб вернути найдорожче для матері – її дитину. Однак ми всі будемо пам’ятати його жертовний подвиг, який здійснений за кожного з нас. Народ під час Революції гідності показав, що можна з дерев’яними щитами перемогти озброєну систему. На жаль, це вдалося дорогою ціною», – додав Микола Жовнір.

Голова райдержадміністрації розповів дітям і про події, які тривають у зоні АТО,  про героїв-краян Олега Ліщинського і Василя Боднаря, які віддали своє життя на Донбасі, про поранених жителів Калущини: танкіста Володимира Дем’янчука, Сівко-Калуського сільського голову Олега Климишина, футболістів Олега Івахнюка і Володимира Даниліва. На завершення закликав дітей постійно пам’ятати про героїв, які віддали життя, захищаючи Україну.

26.11.2014