18 жовтня в селі Черче на Рогатинщині трапилося ДТП, яке наробило чимало галасу в районі та в черговий раз показало, що міліція і далі страшно далека від народу. Травмованого внаслідок аварії чоловіка передчасно виписали з лікарні, приховавши істинну тяжкість травм, а свідка міліціонери побили просто на його подвір’ї. Бо за кермом під час аварії був син колишнього працівника Рогатинської ДАІ…

 

Жерсть мундира

21 жовтня о 17-й годині на подвір’я Любомира Франківа, який мешкає в с. Залип’я Рогатинського району, зайшли четверо. Не представившись і не пред’явивши жодного документа, вони почали вимагати, аби Любомир їхав з ними давати свідчення про ДТП, яке відбулося напередодні в сусідньому Черче.

“Я виходжу з комори, бачу – чотири міліціонери, запитую: “Хлопці, що сталося?” Вони кажуть: розумієш, тут така справа, треба йти свідчити. Я кажу, що вже вечір – нікуди не йду. А Босий (один з міліціянтів – авт.) до мене: “О, голубе, ти вже трохи випивший. Зараз поїдеш з нами”. А в машині, що біля брами, вже дверцята відкриті. Один і другий мене за руку ловлять, я якось викручуюся, светр залишається в їхніх руках. Бачу збоку вила – зачепив одного по ногах. Отримую удар в ноги, мене збивають на бетон під хатою, руки заломлюють, зв’язують моїм ременем і починається копанина”, – так про події того вечора розповідає Любомир.

Чоловік твердить, що його били по голові, ногах, тулубі. Він почав кричати, односельчани викликали міліцію. Приїхала патрульна машина. Слідчий, майор Воробець, який веде справу про ДТП, того ж вечора запевнив: “Я їх сюди не посилав”.

Того вечора, крім Любомира, вдома не було нікого. Його дружина Оксана в санаторії “Черче” працює медсестрою, була на зміні. Дізнавшись про те, що трапилося, жінка відпросилася з роботи і за півтори години прибігла додому.

“Я прийшла додому, побачила, в якому він стані, подзвонила в міліцію і кажу: “Він когось вбив, пограбував, за що ви його побили?” Близько 8-ї вечора приїхав начальник Рогатинського РВ УМВС Ігор Лабань та його заступниця”, – розповідає Оксана. На подвір’я жінка їх не пустила, бо боялася. “Ті, що мають захищати людину, її побили. Це дико!” – аргументує вона.

Наступного ранку підполковник Лабань знову приїхав до Франківих. Просив пробачення за дії міліціонерів та пообіцяв офіційну відповідь – її донині немає. Того ж дня сусід відвіз Любомира у міліцію дати свідчення та написати заяву про побиття. Там заяву не приймали, тим самим порушуючи ч.1 ст.214 КПК України, згідно з якою слідчий невідкладно, але не пізніше 24-х годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення, зобов’язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочати розслідування. Направлення на судово-медичну експертизу для зняття тілесних ушкоджень також не давали. Головна мотивація відмови сміхотворна – вибори напередодні, тому всі задіяні у виборчому процесі, видати направлення нікому.

За кілька годин Любомирові вже з дому викликали швидку та відвезли в Рогатинську райлікарню. Там чоловікові діагностували забій грудної клітки, поперекової ділянки, обличчя і голови. Через десять днів Франківа виписали зі шпиталю з високим тиском, а за день його знову забрала “швидка”. Чоловік гадає, що удари по нирках лише почали нагадувати про себе. “Мені треба поїхати в обласну лікарню, бо в Рогатині то не експертиза”, – каже він.

Оксана Франків стверджує, що нині на очевидців побиття її чоловіка чиниться тиск, аби вони не розповідали правди. В лікарні, де лежав чоловік, вона бачила батька того хлопця, який спричинив ДТП. А ще подейкують, що один з міліціонерів на прізвище Босий, мешканець сусіднього села, вихваляється, що Любомиру зробить гаплик, а сам поїде в зону АТО і покарання уникне.

У міліції заяву про побиття чоловіка реєстрували надто повільно. Тим часом четверо міліціонерів-учасників інциденту – капітани Ярослав Босий, Ярослав Гайворон і Василь Плибанський та лейтенант Віталій Костишин – подали рапорти в прокуратуру про те, що начебто Любомир Франків побив їх. Справу розслідує обласна прокуратура.

 Любомир Франків показує місце, де його кинули на землю та наносили побої четверо правоохоронців.

 

Дивна аварія

Причиною цієї катавасії є ДТП, що сталося 18 жовтня у с. Черче. В суботу ввечері Любомир Франків та Василь Ліщак зустрілися у місцевому магазині, там випили. Любомир додому їхав ровером. По дорозі заїхав до мами забрати банки від молока. Василя обігнав на обочині, коли той мав повертати у свою вулицю. Пригадує, що почув удар, але не думав, що то сталася аварія. Та вже за мить його на машині наздогнала якась жінка та попросила повернутися, бо чоловіка збила машина.

Василь лежав майже посеред дороги. Любомир зателефонував до його тата, з яким разом працювали, і повідомив, що сталося. “Я запам’ятав номери машини та розбите ліве крило. Як він його збив зі сторони водія, не знаю. Вони були з різних сторін. Чи водій його з обочини на швидкості забрав, чи як? Ще тоді один хлопчина мені на цьому наголосив: “Дивіться, вуйку, він з лівого боку взяв!” – пригадує Франків.

Людей зібралося багато. Чоловіка, що лежав на дорозі, обступили хлопці та дівчата, що вийшли з машини. “Швидка” приїхала миттєво, забрала ледь живого Василя, а Любомир поїхав додому.

За кермом був син колишнього працівника Рогатинської ДАІ. Але про це Любомир дізнався вже тоді, коли за ним несподівано прийшли. Сім’ї Франківих і Ліщаків переконані, що за спинами правоохоронців стоїть батько хлопця, який спричинив аварію. А ще вони побоюються, що справу розслідують необ’єктивно.

 

Немилосердний шпиталь

Василь неодружений, тому три тижні лікарняних митарств разом з ним переживала його мати. “Спершу йому зашили рану на голові та брову, далі зробили рентген черепа, – розповідає Марія Ліщак. – Я не приховую, син був випивший, але його в лікарні так обзивали, що сльози мені очі заливали. Окрім цього, йому більше нічого не робили”.

Мати каже, що коли сина забрали в травматологію, то ані рваної рани на стегні, ані синця на животі лікарі “не побачили”. Рану на нозі лікар зашивав на лікарняному ліжку вже вранці, а на місці синця на животі була величезна гематома. На УЗД визначили, що всередині кров, розриви і треба терміново робити операцію. Спершу Василь від операції відмовлявся, бо не працює, але батьки-пенсіонери будь-якою ціною вирішили рятувати життя сина. 

“Гарантій синові дожити до вечора лікарі не давали. Був розрив сечового міхура, кишок, численні гематоми та надриви кишечника. Операція тривала три з половиною години. Як закінчили, лікар зібрав родичів і на плакаті показував, що забрав 80 см кишки, 30 см кишечника. А у лікарняній виписці цього немає, лікар визначив лише середню важкість травм”, – нарікає мати Василя, показуючи виписку з історії хвороби.

Жінка стверджує, що лікар зволікав із записами у медичній картці і що вона неодноразово бачила у нього батька того хлопця, який спричинив аварію. Марія Ліщак підозрює, що лікар свідомо уникнув визначити ступінь отриманих травм як тяжкий, та каже, що сина з лікарні виписали з відкритою раною на нозі, дренажем і температурою.

Мати Василя розповідає, що коли вона прийшла запитати, чому у виписці визначено тілесне ушкодження середньої тяжкості, коли, згідно із законом (ст. 121, 122 ККУ), отримані травми можна кваліфікувати як тяжкі, то лікар порадив їй виписки із закону “сховати в штани” та з криком вигнав з кабінету. Жінка написала відповідну скаргу на ім’я головного лікаря Рогатинської райлікарні.

Екс-працівник міліції і батько того хлопця, який скоїв ДТП, до Ліщаків підходив. Хотів поговорити “чисто по-людськи”, але гроші на лікування не пропонував. “Як щось надумаєте, то подзвоните, сказав він, – розповідає Василева мати. – А чого я буду дзвонити? Ти збив мою дитину, ти дзвони за мною. Що я буду казати: дай мені гроші?”

У протоколі огляду машини, що збила Василя Ліщака, зокрема сказано, що “деформовано ліве переднє крило і передній бампер з лівого боку”. А характер травм потерпілого свідчить про те, що головний удар припав вище пояса. Бампер же розміщений на висоті, яка дорослому високому чоловікові – на рівні колін. Тож пошкодження на машині з травмами Василя, буцімто, не збігаються. Не виключено, що чотири міліціонери, які приїхали до свідка Любомира Франківа, мали продиктувати йому потрібні їм свідчення.

 

Таємниця слідства

Про конфлікт Любомира Франківа з рогатинськими правоохоронцями ми повідомляли на своєму сайті ще 23 жовтня. Того ж дня на офіційному сайті УМВС в Івано-Франківській області було розміщено заяву щодо цього випадку. У ній було сказано таке: “21 жовтня 2014 року працівники Рогатинського РВ УМВС, виконуючи доручення слідчого в рамках кримінального провадження, прийшли за місцем проживання до громадянина Ф. в с. Залип’я. З дозволу господаря міліціонери зайшли на подвір’я. Під час розмови громадянин Ф. почав поводити себе зухвало, на зауваження працівників міліції не реагував, ображав їх нецензурною лайкою та, раптово взявши вила, почав наносити удари по різних частинах тіла міліціонера, спричинивши при цьому фізичний біль та тілесні ушкодження, ступінь важкості яких встановлюється. Співробітники ОВС, які були присутні на місці події, одразу зреагували на протиправні дії громадянина, відповідно до Закону України “Про міліцію”, статей 12, 13, 14.

За даним фактом розпочато кримінальне провадження за ч.2 ст.345 КК України “Умисне заподіяння працівникові правоохоронного органу чи його близьким родичам побоїв, легких або середньої тяжкості тілесних ушкоджень у зв’язку з виконанням цим працівником службових обов’язків”. Призначене проведення службового розслідування, про результати якого буде повідомлено додатково”.

Цю цитату ми наводимо з відповідного повідомлення інтернет-видання “Зміст” (zmist.if.ua), оскільки знайти заяву на офіційному сайті УМВС в Івано-Франківській області наразі неможливо – вона зникла.

За даним фактом справді зареєстровано кримінальне провадження, триває досудове розслідування, запевняє старший слідчий облпрокуратури Мар’ян Конєв. Але деталей розголошувати він не береться – таємниця слідства.

Як не розголошує подробиць розслідування ДТП і рогатинський слідчий Андрій Воробець. “Я можу сказати одну версію. Вони можуть вважати її неправильною і мати другу. Ви у своєму репортажі можете викласти третю. А крайнім залишуся я – чому інформація з моїх вуст пішла в газету”, – пояснив майор нашому кореспонденту.

Слідчий Воробець також зазначив, що після проведення всіх необхідних експертиз розслідування у справі буде завершено, а до того часу жодної інформації ніхто не надасть. Отож, виходить, що проконтролювати хід розслідування справи, прикритої “таємницею слідства”, громадськості практично неможливо. Якою б резонансною вона не була…

Ірина ТИМЧИШИН