За задумом Яреми Стецика, у самому центрі Франківська на цьогорічні Різдвяні свята мала постати інтерактивна арт-шопка. Принаймні розмови про це на рівні міської влади велися ще з літа. Міськвиконком 6 листопада погодив проект, запустилися роботи з його виготовлення, проте вже через 20 днів чиновники передумали і вирішили не встановлювати мистецьку шопку.

 

6 листопада Івано-Франківський міськвиконком обнадіяв містян різдвяним подарунком: у центрі Івано-Франківська постане інтерактивна арт-шопка. Ця новина була тричі приємною: по-перше, артшопка не зникне після зимових свят, а цілорічно прикрашатиме місто, «преображаючись» під кожне наступне свято; по-друге, витвір демонструватиме міні-модель Івано-Франківська з Ратушею, Вовчинецькими горами, впізнаваними будиночками, навіть знаними міщанами; і по-третє, натхненником цього дива є Ярема Стецик. Ім’я відомого дизайнера, художника та музиканта вже є гарантією того, що витвір буде креативний, нешаблонний та духовно наповнений. Ідея арт-шопки,  за  словами самого митця, виникла ще в березні та була ініційована разом із фестивалем християнської музики «Вгору серця».

 

Як виглядав різдвяний подарунок

Панорама Івано-Франківська розміром 4x4x4 із впізнаваним ландшафтом, культовими спорудами, зменшеними моделями містян. Деякі на ровері їдуть поклонитися новонародженому Ісусику… В центрі – Ратуша, довкола якої увесь механізм обертається, як планета навколо осі. Над цією франківською ідилією зависла хмаринка з біблійними різдвяними персонажами. При наближенні до шопки звучать колядки і автоматично «вмикається» сяйво. Увесь механізм-мікрокосмос накритий скляною колбою. З кожним наступним святом на хмаринці змінюватиметься сюжет – відображатиметься Стрітення, Великдень, Зіслання Святого Духа, свято Покрови та ін. «Це мала бути перспективна штука на кілька років… Може, років на десять розтягнути. Кожен рік мало щось додаватися потихоньку, ‒ ділиться Ярема Стецик. ‒ Найскладнішою є сама механізація і її обслуговування. На цей Новий рік мав працювати тільки диск, він мав крутити всю композицію… На другий рік повинен був з’явитися один ангел, потім ‒ люди, міщани, впізнавані особи, які би мали тим містом соватися і віддавати шану Богу. Мали бути сонячні батареї на тих маленьких будиночках, принаймні для самоосвітлення…»

 

В очікуванні дива

Проект однозначно схвалила церковна влада Івано-Франківська, адже для Яреми Стецика найважливіше було «не образити Господа» творчими викрутасами. Також міська влада ще влітку, маючи 3D візуальне моделювання шопки, дала усне добро на такий проект. Щоправда, перед цим забракувала попередній варіант шопки у гуцульському стилі і, як вважає Ярема Стецик, досить слушно, адже гуцульський колорит не зовсім вписується у міський інтер’єр Івано-Франківська, якщо зважати, що шопка мала перетворитися на міську арт-капличку і стояти круглорічно. Погодився митець і на конструктивну пропозицію від міської архітектури накрити об’єкт скляною колбою.

Новий інтерактивний варіант майже три місяці проходив усі кола бюрократичного чистилища, чекаючи на офіційний дозвіл. Зрозуміло, за цей час митець не міг втілювати ідею в життя, не маючи остаточного погодження і офіційного підтвердження того, що інтерактивна шопка таки з’явиться під франківською Ратушею. І от 6 листопада виконавчий комітет міської ради погодив пропозицію головного архітектора міста Володимира Гайдара про те, щоб поставити в місті таку шопку. Тож справа почалася. Організатори опублікували в медіа матеріали про шопку, почали збирати кошти, пожвавилися і містяни, активно коментуючи такий різдвяний подарунок у соцмережах. Але…

 

Проза життя

Раптом проект «розподобався» Департаменту містобудування та архітектури, і 27 листопада, тобто через двадцять днів після усного схвалення, архітектура не затвердила зовнішній вигляд і місце розташування арт-шопки. Висувалися претензії до невизначених розмірів витвору, не до кінця узгодженого  місця розташування об’єкта, нечітко прописаного проекту та його виконавців. Тобто підстави на «призупинення» справи таки були. Головний архітектор міста Володимир Гайдар зауважує: «Однозначно, ідея дуже цікава і має перспективи розвитку… І тут ми вже хочемо добитися максимального ефекту – і візуального, і композиційного, і в матеріалах, і т. ін. Адже якщо ми цю інсталяцію встановлюємо на центральній площі міста, якщо ми претендуємо на таку родзинку, як є у Празі, Відні, коли кожен турист знає, що  таке там є, то це має бути виконане на відповідному рівні. Наразі ми маємо лише комп’ютерний макетик. По суті, представлено лиш наміри…» На думку головного архітектора, автор ідеї мав, як мінімум, подати у відділ архітектури всі прораховані масштаби, розміри, величини в проекті, а також зменшений пропорційно макет об’єкта, який претендує на звання «малої архітектурної форми». Саме на чіткому проекті і макеті можна побачити всі плюси і мінуси технічного виконання арт-шопки, поетапність роботи над нею, навіть окремих виконавців. Однозначно, підкреслює Володимир Гайдар, міська архітектура за те, щоб у центрі Франківська постала креативна алегорія міста в біблійній проекції християнських свят, проте він боїться, щоб «не зашкодити» міському ландшафту, тому хоче чітко бачити композицію Яреми Стецика у пропорційно зменшеному макеті, щоб прорахувати всі візуальні, технічні, концептуальні моменти. «Тим більше, якщо є нагода зробити щось таке фантастично-символічне, яке буде претендувати на те, що воно тут якщо не з дня заснування міста, то принаймні з початку ХХ ст., то, я думаю, варто це зробити… Нехай не на це Різдво, але зробити це класно, на найвищому рівні», ‒ каже Володимир Гайдар.

Відкритий до співпраці Ярема Стецик визнає раціональне зерно цих зауважень і готовий працювати, навіть ладен передати естафету комусь іншому, хто б хотів цю справу робити «або поряд з нами, або за нас, або крім нас, або по черзі…»

Незрозуміло одне: чому про необхідність більш детально розробленого проекту та макета митця повідомили приблизно через десять днів після того, як проект схвалили, тобто за десять днів того, як його пригальмували?

Адже втраченого часу не повернеш, і тепер уже точно ніхто не встигне втілити прекрасну ідею до цьогорічних свят. Тим більше, залишається відкритим фінансове питання. Адже, відповідно до кошторису, на скляний варіант арт-шопки потрібно 10 тис. доларів, і більшу частину з цієї суми мають подарувати жертводавці, яких поки що немає… Без затвердженого проекту Ярема Стецик призупинив збір коштів, вважаючи, що не має на це морального права.

Винних нема

Тож на цьогорічні Різдвяні свята під Ратушею постане тимчасова гуцульська шопка, варіант, який Ярема Стецик пропонував ще влітку… І то не є зле, адже дерев’яна шопка теж чудова, а чим славити Різдво, не має значення, головне – аби щиро.

Цьогоріч, якщо організатори встигнуть, зменшений макет інтерактивної шопки-каплички поставлять на огляд міщан у Художньому музеї, “Бастіоні” або ж Краєзнавчому музеї…

Прикро тільки, що в міщан спрацював ефект відібраного подарунка, який дали в руки потримати, а потім забрали. І винних у цій ситуації начебто й немає, бо мало місце і технічне недопрацювання з боку автора, і затягування часу з боку міської архітектури. Головне, що подарунок місто таки отримає, вже більш вдосконалений та майстерніший, хоч і пізніше – на Благовіщення або Великдень…

 

Наталія ТКАЧИК