Майже 13 тисяч першокласників будуть навчатися цього року у школах області. Для дітей це завжди непростий період прощання з дитинством і звикання до «дорослого» життя. Прагнучи допомогти дитині швидше подорослішати, батьки нерідко роблять своєму маленькому школярикові ведмежу послугу. Як не перестаратися і виховати ідеального першокласника, розповідає Галина Ляльчук, директор Центру практичної психології та соціальної роботи управління освіти і науки міськвиконкому.

Діти у віці 6-7 років, як правило, хочуть іти до школи, хочуть чогось нового, але вони ще не цілком усвідомлюють, що їх чекає. Щоб перші дні у школі не стали для дитини шоком, батьки повинні сформувати у дитини правильне уявлення про школу. Дуже важливо, щоб дитини розуміла, що школа – це не лише нові друзі, гарний портфель і зошити, а там треба вчитися, можна буде дізнаватися щось нове і отримувати відповіді на всі запитання, які діти задають батькам удома.

 

Гратися – це добре

Фактично усі діти, які відвідували садочки, вже готові до школи, зауважує Галина Ляльчук. Адже старша дошкільна група – це рік підготовки до школи. Заняття схожі на уроки, під час них у дітей розвивається кисть до письма, вони вирізають, роблять аплікації, ліплять з пластиліну, складають мозаїки. Йде формування дрібної моторики, сенсорики – рецепторів на пальчиках, формується посидючість та старанність. Але все ж для деяких дітей перші дні у школі обертаються стресом.

«Я не можу сказати, що стрес у першокласників – це масове явище, але він трапляється, – розповідає Галина Ляльчук. – Стрес починається тоді, коли дитина ходить до школи і не може до неї адаптуватися. Є діти, які не хочуть іти до школи через так званий дитячий інфантилізм. Шестирічні діти переживають кризу, яка пов’язана не лише з тим, що дитина йде до школи, але й з інтенсивним фізичним розвитком. Батьки часом кажуть, що дитина ніби за літо подорослішала. Але є діти, які не встигають розвиватися, така дитина просто не догралася».

Діти, які не догралися, потребують особливого розуміння з боку батьків та вчителів. Бо вони не можуть тримати увагу довше 10 хвилин і можуть просто посеред уроку витягнути машинку і тихенько їздити нею по парті чи коліні. Тому у всіх класах для першачків ззаду постелені килимки для ігрової частини, де діти собі дограються на перерві чи під час продовженого дня. Вдома дитині теж не варто перешкоджати бавитись. «У батьків дуже часто різні стилі виховання, але кожна дитина вимагає насправді дуже мало – любові та розуміння. Тому і вдома дитині треба виділяти час, щоб вона могла погратися. В цьому немає нічого протизаконного, діти граються і в 5- му класі, і в 10-му, просто змінюються ігри».

Психолог не страшний

Не треба боятися шкільного психолога, радить пані Галина. Постійно спілкуючись із батьками школярів, вона зауважила, що й досі існує стереотип типу моя дитина здорова, їй психіатр не потрібен. «Психологи якраз працюють зі здоровими дітьми. Для батьків порада: прислухатися і не боятися зайти в кабінет до шкільного психолога і спитатися, що ще потрібно для розвитку дитини. Адже діти можуть нормально інтелектуально розвиватися, але, наприклад, мати логопедичні проблеми. А логопедичні проблеми тягнуть за собою психологічні».

Найвагоміший симптом, коли необхідно звернутися до психолога – дитина відмовляється йти до школи. Перших 3 тижні діти лише починають знайомитися між собою, у них проходить процес адаптації. Якщо після 3 тижнів дитина відмовляється йти до школи, то треба з’ясувати, у якій сфері в дитини проблеми – чи в навчанні, чи в адаптації у колективі, можливо, її не приймають нові друзі.

Ліпити вундеркінда ще зарано

Галина Ляльчук радить батькам першачків не акцентувати увагу на тому, що дитина знає, бо у цьому віці лише формуються основи, на які будуть нашаровуватися знання. Найбільше уваги треба приділяти кістково-м’язевому формуванню дитини: «Дитина повинна вчитися правильно сидіти, кисть має бути розвинена, моторика має працювати, має бути добра координація рухів. Дуже часто батьки п’ятирічок кажуть: «Моя дитина вже читає, їй пора до школи». Так, читає, але подивіться, чи може вона тримати правильно ручку, правильно сидіти, пройтися носочок до п’яточки?»

Ідеальний першокласник – той, який має навички читання, лічби, письма, малювання. Саме навички, а не уміння писати, читати, рахувати. Щоб допомогти дитині добре розвинути ці навички, батьки не повинні обмежувати дітей у їхньому бажанні малювати, вирізати, ліпити, клеїти, складати мозаїку (пазли теж добрі, але дрібна мозаїка розвиває моторику значно краще). Окрім цього, корисно влаштовувати родині прогулянки у парк, відвідувати театр, щоб дитина мала знання про навколишній світ і не обмежувалася домашнім оточенням.

Але складати дитині портфель, одягати її, защіпати ґудзики і зашнуровувати їй мешти батькам першокласників уже не варто. Ідучи до школи, дитина вже повинна вміти сама себе обслуговувати. До речі, одна з найбільших помилок батьків першачків – це заставляти дитину довго сидіти на одному місці. 6-літні діти не можуть довго утримувати увагу, тому на уроках через кожні 10-15 хвилин проводяться короткі руханки. Хвилинку фізкультури Галина Ляльчук рекомендує батькам проводити й під час занять із дітьми вдома.

Наталка Голомідова