Лідертафель – «пісня за столом»

 

У середині 50-х років ХІХ ст. у міському середовищі Галичини набули широкого розповсюдження аматорські співацькі чоловічі товариства, в яких культивувався чотириголосий спів. Їхніми джерелами стали традиція співу при домашніх та товариських зібраннях (іменинах, святах, у вільні вечірні години тощо), народне багатоголосся і німецький лідертафель, який на той час поширився в багатьох країнах Західної Європи, в тому числі й у Австро-Угорщині, до складу якої входила Галичина.

Словом «лідертафель» у Німеччині на початку ХІХ ст. називали хорові чоловічі гуртки, що мали не так мистецький, як товариський характер і об’єднували у собі співаків, поетів та композиторів. Утворене від поєднання двох слів: Lied – пісня і Tafel – стіл, воно в буквальному перекладі звучить як «застільна пісня» (так на початках виглядало виконання співаками пісень на їхніх зібраннях). Згодом ця назва почала вживатися для означення самих пісень. Галицький музикознавець Борис Кудрик, характеризуючи риси пісень-лідертафель, відзначив простоту їхніх засобів виразності: легку для сприйняття мелодику і гармонію та невибагливу форму, яка цілком достосовувалась до сентиментального, любовного та патріотичного змісту текстів. Ці твори були дуже популярні в Галичині, майже все музичне ХІХ ст. в якій проходило під знаком вокальної, в тому числі хорової музики. Галицькі пісні стилю лідертафель мали виразне романтичне забарвлення та міцно опиралися на український фольклор, були нескладні для аматорського виконання. Вони охоче співалися і чоловічими ансамблями-квартетами, і більшими чи меншими чоловічими хорами.

Для чоловічих квартетів (чи, властиво, хорів) зверталися у творчості майже всі галицькі композитори. У Львівській науковій бібліотеці ім. В. Стефаника зберігся дуже цікавий документ – один з листів Дениса Січинського до його приятеля, композитора Я. Вінцковського. Він написаний на листівці, де жартівливо зображено квартет співаків у фраках та циліндрах. З тексту довідуємося, що на приїзд Вінцковського до Станиславова Січинський збирається написати чоловічий квартет.

 

«12 пісень на хори мужескі (a capella) до слів Тараса Шевченка» С. Воробкевича (з матеріалів музею Дениса Січинського в Івано-Франківському музичному училищі).

Перші композитори лідертафель

 

Лідертафель складалися як оригінальні авторські композиції і як обробки народних пісень. Часом для них запозичувалися вже готові мелодії, які накладалися на інший текст. Відомо, наприклад, що поет Юрій Федькович для популярної пісні «Як засядем, браття, коло чари» на свій текст залучив мелодію однієї з відомих у Галичині німецьких студентських пісень-лідертафель. Пісня при виконанні шліфувалася, збагачувалася додатковими прикметами, поки не встановився загальновідомий її варіант.

Перші чоловічі квартети (хори) в стилі лідертафель зустрічаємо у композиторів перемиської школи о. Михайла Вербицького (1815-1873) та о. Івана Лаврівського (1822-1873). З творів Лаврівського виконували «Козак до торбана», «Сумно-марно по долині», «Руська річка» та інші. В його музиці переважають елегійно-ліричні настрої, стриманість тону, сумовитість образів. З творів Вербицького були улюбленими і часто звучали «Поклін» (сл. Ю. Федьковича), «Наша дума, наша пісня» (сл. Т. Шевченка) та багато ін.

Продовжувачем традицій німецьких лідертафель був Ян Ґалль (1856-1912) – поляк за походженням, який зробив обробки більше 50 українських народних пісень в цьому стилі. Ці обробки були дуже популярними і входили до репертуару багатьох галицьких хорів, зокрема й «Станиславівського Бояна». Коли в першому десятиріччі ХХ ст. один із диригентів цього колективу Євген Якубович поїхав до США, то взяв із собою чимало нот з репертуару «Станиславівського Бояна», серед них – і твори Я. Ґалля, які використав у роботі з хорами американської української діаспори та як нотні зразки у своєму «Співанику для українських шкіл в Америці».

Видатним майстром хорової творчості був композитор і диригент о. Остап Нижанківський (1863-1919), автор таких пісень-лідертафель, як «Гуляли» (сл. Ю. Федьковича), «Ляхівка» (сл. М. Вороного), «Вечірня пісня» (сл. Б. Кирчіва) та ін. В 1899 р. композитор зробив обробку для чоловічого хору без супроводу слов’янських гімнів, які були видані у Львові. Цікаво, що ці обробки переклав для струнного квартету у супроводі фортепіано Д. Січинський навесні 1904 р., коли перебував у Підпечарах на Тисмениччині.

Серед композиторів, які писали твори в стилі лідертафель, згадуємо видатного буковинця о. Сидора Воробкевича (1836-1903). Це хори на вірші Т. Шевченка («Гомоніла Україна», «Думи мої» та ін.), І. Франка (зокрема, на відомий вірш «Ой ти, дівчино, з горіха зерня»; на цей текст вже у ХХ ст. написав відомий романс А. Кос-Анатольський), на власні тексти. Велику групу в хоровій спадщині Воробкевича складають патріотичні й козацькі пісні. Найпопулярнішим із творів був хор «Задзвенімо разом, браття» з мелодією урочистого характеру, карбованим маршовим ритмом, який не раз виконувався в галицьких урочистих імпрезах.

Стиль лідертафель відчутний у творах Анатоля Вахнянина, Йосифа Кишакевича, Філарета Колесси, Дениса Січинського, а з пізніших композиторів – у Василя Безкоровайного, Івана Левицького, Василя Якуб’яка та інших. Впливами лідертафель позначена й рання творчість С. Людкевича, зокрема твір «Закувала зозуленька» на вірші Т. Шевченка. Написаний юним композитором влітку 1897 р., він уперше був виконаний його товаришами по Ярославській гімназії як квартет, а згодом був перероблений для чоловічого хору а капелла (без супроводу).

Коли у 1890-і роки в Галичині розпочався масовий хоровий рух і були засновані численні товариства «Боян», лідертафельні твори почали пристосовувати до нових, більш високих виконавських можливостей. Створювалися нові редакції цих пісень, які складали основу репертуару «Боянів» та інших галицьких хорів. Так, Д. Січинський відредагував і випустив у видавництві «Станиславівського Бояна» «12 пісень на хори мужескі (a capella) до слів Тараса Шевченка» С. Воробкевича.

 

 

«Воєнні квартети» Ф. Колесси (з матеріалів музею Дениса Січинського в Івано-Франківському музичному училищі).

Збірки лідертафель

 

Найдавнішою збіркою чоловічих квартетів-хорів, яка до нас дійшла, є рукопис з 30 творів галицьких композиторів, зроблений о. Омеляном Менцінським із Львівщини. Із надрукованих відомі дві збірки для галицьких лідертафель М. Вербицького, «Кобзар, збірник руско-украіньских квартетів», підготований А. Вахнянином та о. П. Бажанським. Збірки Вербицького вийшли, орієнтовно, 1863 року (перша) та в 1869 р. (друга). В першій збірці було розміщено 11 пісень, з них 10 – на слова Івана Гушалевича (особливо популярні: «До зорі», «Мир русинам», «Кто за нами, Бог за ним», «Битва») та «Ще не вмерла Україна» на сл. П.Чубинського. До другої збірки увійшло 11 пісень на слова Володимира Шашкевича – сина відомого письменника, та найбільш відома пісня «На погибель», або «Тост до Русі» (сл. В. Стебельського). «Кобзар» Вахнянина та Бажанського з’явився в 1885 р.; в ньому, крім пісень композиторів Галичини, було надруковано сім народних пісень у обробці М. Лисенка. В 1885 р. В. Матюком була видана збірка хорових творів «Боян», де він вмістив композиції Вербицького, Воробкевича, Лаврівського та власні обробки народних і так званих старогалицьких пісень для чоловічого хору. Також приблизно в цей час Остап Нижанківський упорядкував і видав «Збірник квартетів» для чоловічого хору без супроводу, куди увійшли твори галицьких композиторів.

Квартетні збірки призначалися і для домашнього музикування, і для концертів. Ймовірно, вміщені в них пісні-лідертафель використовувались невеликими хорами (так званими «дванадцятками» і «шістнадцятками») під час їхніх концертних «прогульок артистичних» по селах і містечках Галичини, що відбувалися, зазвичай, влітку. В одному з номерів газети «Діло» за 1884 р. про це писав Іван Франко: «Особливо велике враження зробив на всю публіку Шевченків «Заповіт» укладу Вербицького, відспіваний хором «Мандрівним». Не менш подобалася також прекрасна пісня «Наша жизнь» з музикою А. Вахнянина, котру хор на загальне зажадання мусив повторити, причім оба рази по кінцевих її словах «Ми не дамось, нас більше тут» роздавались неумолкаючі ентузіастичні оплески».

Обробки українських пісень чи власні твори в стилі лідертафель писали й самі учасники хорів. Відомо, наприклад, про таку творчість Карла Штоля (1867-1944) – піаніста-акомпаніатора однієї із відомих у Галичині хорових «дванадцяток».

 

Листівка Д. Січинського до Я. Вінцковського (копія; з матеріалів музею Миколи Лисенка в Івано-Франківській ДМШ №1).

При друці в пізніші часи часто в межах одного видання давалися варіанти для різних виконавських складів, скажімо, для чоловічого хору а капелла, для чоловічого хору з супроводом та для мішаного хору (наприклад, «Воєнні квартети» Ф. Колесси, видані для вокального квартету та чоловічого і жіночого хорів у 1915 р.)

Традиції лідертафель, переосмислені і збагачені українськими народними джерелами та засобами професійної музики, продовжували жити в Галичині і у міжвоєнний період.

 

 Галина МАКСИМ’ЮК, музикознавець