Дві «бронзи» для Прикарпаття на чемпіонаті світу з самбо здобули франківчанки Олена Сайко та Марія Остап’юк. Спортсменки СДЮШОР «Нафтохімік-Прикарпаття» у далекій Японії підтвердили високе реноме українського самбо.

В японському місті Наріта днями завершився чемпіонат світу з самбо. Вже на старті змагань спортсменки з Івано-Франківщини двічі піднімалися на п’єдестал пошани.

У перший день світового турніру у ваговій категорії 60 кілограмів боротьбу розпочала Олена Сайко. Досвідчена надвірнянська самбістка щороку опиняється серед призерів світової першості, проте й досі не мала у своїй колекції золотої нагороди. Найближче до «золота» 27-річна спортсменка була у 2010 році, на чемпіонаті світу у Ташкенті, втім, поступилася у фінальній сутичці. Потім були два «срібла» – у 2012 та 2013 роках. Олена тоді жартувала, що тренери з неї сміються. Мовляв, стабільність – це дуже добре, але хочеться вже «золота».

Чергова можливість штурмувати світову вершину випала для Сайко у Японії. Змагання для нашого майстра спорту міжнародного класу розпочалися більш ніж вдало. Перше відбіркове коло Олена пройшла без суперниці, втім, вже у другому не змогла здолати майбутню володарку другого місця з Білорусі Катерину Прокопенко.

«Розкладка змагань була дуже складна. Із спортсменкою з Білорусі у нас давнє суперництво. Бувало так, що я в неї вигравала, бувало, що програвала. Але в мене з Прокопенко завжди суперечка за нагороду, – розповіла «ГК» Олена Сайко. – Я була дуже здивована, коли Катерина мені «випала» вже у другій сутичці. Я себе досить непогано почувала, була впевнена, що переможу. Але програла, мовою самбо, по «останньому зауваженню».

В сутичках за третє місце надвірнянська спортсменка спершу здолала туркменську борчиню, а згодом була сильнішою від представниці Казахстану. «Я себе налаштовувала на кращий результат, аніж третє місце. У мене був план поборотися у фіналі чемпіонату світу. Але не склалося. Поєдинок за третє місце не став для мене проблемним. Хороша тактика, багато результативних кидків у результаті принесли «бронзу», вже четверту у кар’єрі. Загалом, медалей багато, кожна з них досить важлива. Але хотілося би нарешті стати найкращою дзюдоїсткою світу», – каже Олена Сайко.  

У другий день світового форуму з найкращого боку проявила себе ще одна представниця прикарпатського регіону. У категорії 52 кілограми Марія Остап’юк, як і її колега по збірній, здобула бронзову нагороду. У суперечці за чемпіонський титул 23-річна спортсменка спершу перемогла нідерландку, а в наступному двобої поступилася майбутній чемпіонці з Казахстану Гаухар Турмахановій. Та в боротьбі за третю сходинку п’єдесталу Остап’юк була непереможною: спочатку вона здолала представницю Сербії, а потім француженку.

«Для мене це друга бронзова нагорода, здобута на світових чемпіонатах. Звісно ж, хотілося показати дещо вищий результат, але так склалося, що я поступилася одним балом у поєдинку проти майбутньої чемпіонки», – зазначила Марія Остап’юк. Загалом, українська збірна у Японії здобула шість нагород у класичному самбо – одна золота та чотири бронзові у змаганнях жінок (чоловіки залишилися без медалей), а також чотири відзнаки у розділі «бойове самбо» (1-4).

Андрій МЕНІВ

До теми…
Самбо vs Дзюдо
На перший погляд, самбо як вид єдиноборств практично повністю збігається з іншим видом – дзюдо. Однак обидві дисципліни таки мають відмінності.

Самбо (або самозахист без зброї) – розроблена в Радянському Союзі боротьба і спортивний комплекс, що базується в основному на дзюдо, але не тільки на ньому. Саме тому самбо на сто років молодше від дзюдо і є змішаним бойовим мистецтвом. Дзюдо поділяється на два основних напрямки: традиційне і спортивне, а самбо – на традиційне і бойове. У програму Олімпійських ігор входить дзюдо, а самбо досі так і не було представлене. Прийомами самбо користується поліція Франції, а американські полісмени й армійські службовці володіють дзюдо. Природно, відрізняються і правила спортивного самбо та спортивного дзюдо. Наприклад, у самбо больовий прийом на суглоби ніг дозволений, а в дзюдо – заборонений. Стійка самбіста більш низька. Самбісти борються на круглому татамі, а дзюдоїсти – на квадратному. Стосовно костюмів, у яких займаються спортсмени, форма самбіста більш відкрита, ніж екіпірування дзюдоїста. До того ж, дзюдоїсти виступають без взуття, а самбісти – завжди у взутті.

Довідка
Медальний графік Олени Сайко
За останніх п’ять років прикарпатська самбістка Олена Сайко чотири рази ставала призеркою світових першостей, а також була на п’єдесталі пошани Кубку світу та Всесвітньої Універсіади. 
2010 – друге місце чемпіонату світу (Ташкент, Казахстан).
2011 – друге місце на Кубку світу (Москва, Росія).
2012 – третє місце чемпіонату світу (Мінськ, Білорусь).
2013 – друге місце на Всесвітній Універсіаді (Казань, Росія).
2013 – третє місце чемпіонату світу (Санкт-Петербург, Росія).
2014 – третє місце чемпіонату світу (Наріта, Японія).

Сила
Коломиянка – друга важкоатлетка Європи
Прикарпатська важкоатлетка Вероніка Івасюк взяла «срібло» на чемпіонаті Європи серед юніорів та молоді, який проходить на Кіпрі.
Днями в Лімассолі (Кіпр) завершився шостий чемпіонат Європи з важкої атлетики серед чоловіків і жінок до 23 років. Збірна України була представлена найсильнішими спортсменами у цій віковій категорії. Єдиною представницею Прикарпаття в “синьо-жовтих” рядах була Вероніка Івасюк.

Наша спортсменка змагалась серед юніорів у ваговій категорії до 58 кг. У ривку вона взяла 85 кг, у поштовху – 102 кг, а в сумі двоборства – 187 кг. Івасюк також отримала “малу” золоту медаль у ривку. Усього на турнірі виступали чотири українські важкоатлетки.

Разом зі своїми партнерками по національній збірній коломиянка виграла командний залік молодіжного чемпіонату Європи 2014 року. Загалом, жіноча команда України здобула 10 нагород. Такий результат вивів наших важкоатлеток на перше загальнокомандне місце.

 

Зазначимо, у континентальній першості серед юніорок та молоді взяли участь 66 спортсменок з 24 країн Європи.