Літопис Галицький

«Фракція ВО «Свобода» в Івано-Франківській обласній раді стала меншою на трьох депутатів. Відповіді заяви голова облради Василь Скрипничук зачитав на завершення сесії у п’ятницю, 5 грудня.

Так, голова фракції «Свобода» Василь Попович написав заяву про виключення з фракції депутатів Миколи Різника та Ігоря Івасюка – за систематичне невідвідування сесій та порушення партійної дисципліни. Разом з тим Скрипничук повідомив, що є заява від самого Різника, де йдеться про його вихід з фракції.

Ще одну заяву про «свідомий вихід з фракції» написав Ярослав Ткачівський. Нагадаємо, з рештою “свободівців” у нього почався конфлікт, коли ті відмовилися підтримати його у судовій тяганині з обласною газетою «Галичина».

(http://pravda.if.ua, 05 грудня 2014 року)

У рік 7 522 [2014]. Нарушали того року безпорядки та дисципліну партійну [деякі] лицарі свободні в землі своїй галицькій, але сходило їм то все з рук до пори до часу, бо зайняті вельми були їхні старші [у раді верховній] – то в носі длубалися, сланцевий газ добуваючи, то з телеящика інородців витрушували, то язики кацапські викручувати [хотіли]. Коли ж сталася у старших непрохідність виборча, то сіли й задумались вони вельми натужно, як би то [рейтинг] свій опущений піднести, бала зайвого набрати та очко при цьому [сильно] не втратити.

Згадали ж тоді про князька надвірнянського Ігорка [Сонячне Озеро] на прозвисько Безземельний, що між залізними лицарями свободними та дерев’яними козаками [вольними] то хитався, то коливався, а то розривався. Що вже з ним тільки не робили – і до [хреста пам’ятного] на березі Бистриці водили, і до сича верховнорадного дзвонили, і питання всякі нехороші задавали, але він оскарження та пред’яви такі мав у носі [ще глибше], чим газ сланцевий, і не доколупаєшся.

А другий порушник був боярин Миколка на прозвисько Чудотворець, котрий вільні земельні ділянки у городі галицькому на пивні літники [чудотворно] перетворював. Був же сей муж племінниці [Шостого номера в списку партійному] доброчесний з малих літ – і металолом збирав по-піонерськи, і з касою партійною ходив, аки [один апостол] за Спасителем. За провини його [партійно] недисципліновані, за неявки на стрєлки та іншу бачіну навіть втик [опришівецький] були йому зробили, але був їм пупсовий голос згори і насичені видіння од старших, то й втихло все до пори до часу.

Знайшовся ж і третій між них – боян віщий Славко на прозвисько Перевізник, що золоті гирі бюджетні на [перевалі] літературно-художньому і громадсько-політичному розпилював. Та все мало було йому, тож ходив він ще довкола писарів [галицьких] та мільйон хоч один у них випрошував. Хотіли ж і його старші на вихід скерувати, але він сам [свідомо] встав і пішов. Кинулися ж тоді до тих [перших двох], щоб послати їх туди, де їм місце, але вздріли, що вони давно [уже там] – тільки ноги звісили…

 

НОРВАКС