Днями
ДИТСАДОК
У мене під вікнами дитячий садок. Повертаючись додому, стаю свідком діалогу мами і маленької дівчинки… – Ну як день, зайчику?
– Нормально, матусю
– Ти добре поводилась?
– Так
– Ти все з’їла сьогодні?
– Ні. Я спіткнулася і кинула тарілку на підлогу.
– А тобі дали що-небудь після цього? (мама хвилювалася, чи не голодувало чадо).
Відповідь дитини…
– Так, п…дюлів…
Якось
ПЕСИК
Одна недовірлива панянка, в кожному незнайомому чоловіку бачить потенційного маніяка, навіть після прогулянки з собачкою прагне зайти в під’їзд так, щоб їхати в ліфті наодинці. І ось днями, після вечірньої прогулянки зі своїм дрібним песиком заходить вона в ліфт, натискає вже було кнопку свого верхнього поверху – і тут тайфуном заскакує в ліфт амбал років тридцяти… Вона всіма фібрами душі відчуває його недобрі флюїди і просто вже упевнена в його брудних намірах, що і підтверджується його питанням:
– Дівчинка?
Подруга прошепотіла, трохи обмочившись:
– Ні…
І тут на обличчя амбала відбився щирий подив – он дивиться на собачку і питає:
– А навіщо бантик?
Подруга теж опускає погляд і бачить собачий яскраво-червоний бантик…
Колись
БАБЦЯ
Всім, напевно, знайомі героїчні пенсіонери-дачники, які, з тяжкими наплічниками, які не кожен молодий-здоровий підніме, несуть трудову вахту на своїх фазендах. Так от, одна така бабця, із здоровенним наплічником за спиною, влізає в переповнений автобус. Автобус настільки забитий, що навіть піднятися по сходинці дачниця не може. Але вона рада вже і тому, що втиснулася, і задоволена, їде далі, притулившись рюкзаком до дверей. Розслабилася, задумалася про щось про своє. І тут автобус гальмує на зупинці, двері відкриваються і бабця що? Правильно, втрачає точку опори і вивалюється назовні.
Автобус замовк, не знаючи, як реагувати.
З одного боку, бабцю шкода (відразу скажу, що обійшлась старенька легким переляком), з іншого – нестерпимо тягне поржати. Переважив чашу вагів варіант “поржати” підхмелений мужик, що стояв на зупинці. Уявіть ситуацію його очима: відкриваються двері автобуса, падає бабця з рюкзачищем за спиною. І цей мужик з абсолютно щирим здивуванням запитує:
– Що, бабцю, парашут не розкрився?
І взагалі…
Одного разу батько сказав синові, в якого від народження двоїлося в очах:
– Син мій, ти замість однієї речі бачиш дві.
– Не може бути! Адже якби це було так, я б бачив чотири місяці замість двох.