Сім’я Руслана та Уляни Данилишиних здавалась ледь не зразковою – молоде подружжя, двійко дітей… Та з часом чоловік став заглядати в чарку, піднімати руку на дружину, і в сім’ї почалися сварки. Це призвело до розлучення. Діти залишилися жити з мамою, проте батько не може з цим змиритися. Вже у дитячому віці Михайлик та Ліля стали заручниками сімейних чвар.

        

На заваді нового життя

У шлюбі Уляна з Тисменицького району та Руслан з селища Отинія на Коломийщині прожили достатньо, проте з часом перестали ладнати у стосунках. У 2012 році суд розірвав їхній шлюб, проте жінка скаржиться, що не може розпочати нове життя, бо її та дітей переслідує колишній чоловік. Уляна сподівалася, що Руслан залишить їх у спокої, і навіть вдруге вийшла заміж. Чоловік – іноземець, в Україні буває рідко.

Конфлікт між колишнім подружжям загострився тоді, коли Уляна хотіла повезти дітей на літні канікули до Німеччини, для чого потрібен дозвіл батька. За словами жінки, аби отримати такий дозвіл від Руслана, вона віддала йому свій автомобіль. Проте через деякий час чоловік скасував домовленості і відмовився дозволити вивезення дітей за кордон.

«Одного разу Руслан приїхав п’яний у село Пшеничники, де живе наша мама, навіть бив її. Я з Долини швидко приїхав, але його вже міліція скрутила і він сидів у машині. Так міліціонери повернули нам автомобіль. Тепер він обіцяє за гроші, які виручені за проданий будинок, надати новий дозвіл. Коли сестра сказала, що грошей немає, отримала відповідь, що розмова закінчена», – обурюється Іван, брат Уляни.

У Руслана ж зовсім інша думка. Він упевнений, що колишня дружина хоче виїхати до Німеччини на постійне місце проживання, і стверджує, що від нього хочуть не лише дозволу на вивезення дітей, а й передачі батьківських прав теперішньому законному чоловікові Уляни. «Я батько своїх дітей. Я їх з роддому забрав, я їх виховав, я їх в садочок і школу водив! Дружина знайшла собі іншого чоловіка – нехай живе з ним, але діти є мої і він моїх дітей виховувати не буде! Я плачу аліменти два роки, у мене жодної копійки заборгованості немає! А вона без мого дозволу не може нікуди поїхати, тому така ситуація складається», – не стримує емоцій чоловік.

І ось тепер чергові судові слухання. Руслан подав позовну заяву про визначення місця проживання дітей до Тисменицького районного суду. Він хоче знати, де живуть його діти. Чоловік запевняє, що хоче проводити час зі своїми дітьми. Тим більше, що у квітні цього року вступило у дію відповідне рішення комісії з питань захисту прав дитини Тисменицької РДА.

З ким мають проживати діти?

Суддя Тисменицького районного суду Володимир Гаргула так сердечно говорить, що міг би бути добрим проповідником чи психологом, хоча і як суддя, він, ймовірно, теж хороший. Гаргула вважає, що жінка з чоловіком самі повинні вирішити, з ким мають проживати діти. Якщо екс-подружжя самостійно не може цього зробити, то це зробить представник держави. Руслан Данилишин не наполягає, аби діти жили з ним, а лише хоче зустрічатися з ними і брати участь у їхньому вихованні. Відповідно, позовна заява складена неправильно, бо у ній чоловік мав би просити суд зобов’язати колишню дружину давати можливість батькові бачитись із дітьми.

«Я просто хочу знати, де мої діти! Востаннє я бачив дітей 27 травня 2013 року, на день народження сина. Жінка тоді дала побачити дітей і від того часу переховується! Я звернувся в органи міліції. Міліція дала запит по Івано-Франківських школах і по області – ніде діти не вчаться», – аргументує свою поведінку Руслан.

Проте жінка категорично проти відкривати всі карти і відмовляється повідомити, де навчаються діти. Уляна розповідає, що у той час, коли разом з дітьми переховувались від чоловіка у своїх родичів, які мешкають в Кіровоградській області, вона надала суду довідку про місце навчання сина та доньки. Через три дні після цього діти зникли – їх забрав чоловік.

Ці слова підтверджує і 10-річний Михайлик. Він розповідає, що одного разу батько їх з сестрою вже викрадав: «Я побачив, що якийсь дядько потягнув Лілю, і пішов за ними. То був тато. Він затягнув нас у машину. Казав, що нас до мами відвезе. Але не відвіз. Тато нас бив, ми не хочемо з ним бути».

Одночасно з викраденням дітей чоловік подав позовну заяву в суд, аби його не притягнули до кримінальної відповідальності. Через суд він  намагався довести, що мати його дітей не в змозі виконувати свої батьківські обов’язки, бо офіційно ніде не працює та не має власного житла. Руслан місяць тримав дітей у себе і повернув їх лише після відповідного рішення суду.

Чоловік  розповідає, що тепер спілкується з дітьми лише по телефону і в присутності колишньої дружини. «Я дзвонив на Михайла, розмовляв з ними, жінка дозволила. Потім, через два дні, знову розмовляв. Проте діти не спілкуються вільно, бояться мами. А стосовно зустрічі – жінка категорично проти», – каже Руслан. «Тато в неділю дзвонив і сварився. Казав, що нікуди нас не відпустить і до 18-ти років не дасть нам жити!» – ділиться враженнями  9-річна Ліля.

Тепер жінка боїться за долю своїх дітей. Каже, що вони вже вдосталь натерпілися. «Ми часто змінювали місце проживання. Довідки про наше побиття і напад є в справі. І стосовно викрадення дітей теж є. Я не усвідомлюю, чому суд не може зрозуміти наше небажання оприлюднити місце проживання і навчання!» – не стримує сліз Уляна.

Руслан Данилишин також стоїть на своєму: «Є рішення, що ми маємо бачитися від 13 до 18 години кожних вихідних. Я п’ять годин можу гуляти з дітьми!»

        

Шкода дітей

Тисменицький райсуд зробив перерву у слуханнях. Суддя сподівається, що сторони «дійдуть до спільного знаменника». Після судового засідання жінка вирішила, що дасть змогу колишньому чоловікові зустрічатись з дітьми, проте лише в присутності представника виконавчої служби. Чоловік пристав на такі умови.

Зважаючи на це, ймовірне рішення суду може бути таким: діти проживатимуть з мамою, а батько матиме змогу брати участь у вихованні своїх дітей. Їх особливо шкода. Вони не винні, а страждають найбільше. Сподіваємось, що непорозумінню дорослих скоро настане кінець і воно більше не затьмарюватиме дитинство їхніх нащадків.

 

 

Микола ГУРАК