Днями

ДІАГНОЗ

Є в хірургії грізний термін – «симптом гробової тиші». Це коли кишечник «завмирає», і його не можна прослухати. Це дуже погано. А далі все, як в анекдоті. Відділення хірургії. Група студентів-третьокурсників. Викладач підводить групу в палаті до пацієнта. Просить прослухати живіт. Там тиша. Пацієнт поки що при свідомості і все чує. «Колеги, як називається цей симптом?» Один із студентів щось пам’ятає, але точно не знає і видає вголос абсолютно серйозним тоном: «Симптом гробової дошки».

Якось

ВЕЛОСИПЕД

Всі бачили цих дебелих охоронців у гіпермаркетах. Великі тіла з поглядом в нікуди. Їх аж розпирає від величі власної персони… Знайома розповіла. Працює в гіпермаркеті. Стоять там велосипеди на продаж, зібрані відповідно. Ну, і ось молодий потенційний покупець вирішив, мабуть, випробувати один, сів і катається на ньому навколо спортивного відділу. Підбігає охоронець: «Ти здурів чи що, на ровері тут кататися? Шуруй на вулицю…» Хлопака взяв ровер і пішов на вулицю… Історія сто відсотків правда. Було це в Коломиї.

Колись

ПОБАЖАННЯ

Їдемо з приятелем. За кермом він. Преамбула: чоловік він уже в літах, був одружений і розлучений двічі, від обох шлюбів має три дочки. А оскільки він, як справжній чоловік, до своїх фінансових зобов’язань ставиться серйозно, то його дівахи претензійні ростуть, ні в чому собі відмовляти не звикли. Мріють про всякі Оксфорди, Стенфорди. Татусь, чесно кажучи, і сам мріє сплавити їх туди ж, наперед співчуваючи тому, кому вони перепадуть. Так от, підрізає його якийсь хлопчина-мажор на спортивному авто. Що міг побажати йому 47-річний дядько з викладеною вище біографією? “Щоб ти жжженився, скотино!”

І взагалі…

Один бізнесмен купив величезний діамант у Південній Африці, який був завбільшки як жовток курячого яйця. Але всередині каменя була виявлена тріщина, і чоловік дуже засмутився через це. Він показав цей діамант ювелірові з надією, що той порадить, що з ним можна зробити. Майстер захоплено похитав головою і сказав: “Цей камінь можна розколоти на дві частини, і вийде два чудових діаманти, кожен з яких буде дорожчий від цього цілого діаманта. Але проблема в тому, що необережний удар по камені може розбити це прекрасне диво природи на жменю дрібних камінчиків. Вони будуть у багато разів дешевшими від цілого і практично не матимуть ніякої цінності. Я не хочу так ризикувати і не беруся за цю  роботу. Так само сказали й інші ювеліри у багатьох країнах, де він бував з діловими поїздками. Тоді йому порадили звернутися до старого ювеліра з Амстердама, у якого були золоті руки. В той же день бізнесмен прилетів до Амстердама і знайшов там старого ювеліра. Той з цікавістю розглянув камінь через монокль і почав попереджати про ризик. Бізнесмен обірвав мову ювеліра і сказав, що цю історію він вже чув і знає напам’ять. І ювелір погодився допомогти, назвавши ціну за роботу. Коли господар каменя дав згоду заплатити, мудрий ювелір звернувся до молодого підмайстра, який сидів далеко спиною до них і займався своєю роботою. Взявши камінь, хлопчина поклав його на долоню і один раз вдарив по діаманту молоточком, розбивши його на дві частини, і, не озираючись, повернув ювелірові. Вражений господар діаманта запитав: “Як давно він у вас працює?” – “Лише третій день. Він не знає справжньої ціни цього каменя, і тому його рука була твердою і не здригнулася”.