Підбиваючи підсумки року, що минає, «Галицький кореспондент» вирішив нагадати про людей, які своїми вчинками впродовж нього ошелешували Прикарпаття. Вражали і політики, і чиновники, і журналісти, а оскільки їхні дії були, як то кажуть, від лукавого, то й число сходинок у рейтингу для них – 13.

 

Найгучнішими були скандали довкола хабарників, тому саме вони відкривають наш рейтинг.

Рекордсмен

Зіновій Жовнір – начальник регіонального відділення Фонду держмайна України в Івано-Франківській області. Хабар у розмірі 150 тис. доларів мав отримати за сприяння у зменшенні оціночної вартості ДП «Коломийська паперова фабрика» для приватизації. Але не вийшло. Жовніра затримали під час отримання 20 тис. доларів. Прокуратура повідомила, що це рекордна для Прикарпаття сума.

Посадовцю обрали запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, він пробув у СІЗО два місяці. Тим часом прокуратура передала справу до суду, інкримінуючи Жовніру не отримання хабара (ст. 368 ККУ), а лише зловживання впливом ( ст. 369-2 ККУ). Мовляв, він не уповноважений знижувати ціну на аукціоні, а лише міг вплинути на осіб, які могли це зробити. Як результат, Жовніра звільнили з-під варти вже у залі суду.

 

Недоторканий

Віктор Басай – екс-директор Прикарпатського юридичного інституту Національного університету «Одеська юридична академія», професор, заслужений юрист України. Був упійманий на хабарі від двох студентів за складання сесії у розмірі 7 тис. грн. та 300 доларів США. Іронія долі: 70-річного Басая зловили на хабарі у Міжнародний день боротьби з корупцією.

Судили екс-директора в Долинському райсуді. Прокуратура інкримінувала йому тільки ст. 190 ККУ (шахрайство). Адже у ході слідства з’ясувалося, що на момент отримання грошей Басай офіційно вже не працював, а звільнився за два дні до того. Суд закрив кримінальне провадження, мотивуючи це тим, що підсудний «втратив суспільну небезпечність». Крім цього, суд врахував усі регалії Басая та тяжкий стан його здоров’я.

 

Невловимі месники

Та дивували чиновники не тільки хабарами. Віктор Синишин та Василь Скиданчук – депутати міськради від ВО «Сводоба». Їх підозрювали у корупційних правопорушеннях, оскільки вони водночас були працівниками КП «Єдиний розрахунковий центр» (нині МІУК) і співвласниками фірм «Станіслав-ІВ» та «Галичина-ІВ», що стали підрядниками ЄРЦ. Загалом, на двох вони уклали понад 40 договорів з проведення ремонтних робіт на понад 600 тис. гривень.

У листопаді суд визнав обох винними, але відповідати вони не будуть, бо минув термін давності. А минув він через банальну неявку обох порушників у суд. Щоразу, коли відбувалися судові засідання, Синишин та Скиданчук мали поважні причини – відрядження або лікарняні. При тому, що відповідальності вони не несуть, зараз корупціонери оскаржують рішення суду.

 

Невдоволений

Ігор Стефурак– екс-начальник Державної екологічної інспекції в Івано-Франківській області, який засвітився у двох скандалах. Під час інспекції Національних природних парків Карпатського регіону міністр екології та природних ресурсів Остап Семерак дав доручення звільнити його з посади. Але Стефурак домігся поновлення.

У листопаді його звільнили вдруге. Він скликав прес-конференцію щодо «незаконного» звільнення, на якій повідомив, що подав позов проти міністра Семерака за образу честі, гідності та ділової репутації. Стефурак запевняв, що йому завдана моральна шкода на мільйон гривень. 

Стиляга

Сергій Басараб – заступник голови Івано-Франківської облради (екс-заступник голови ОДА). Посадовець подав електронну декларацію за 2015 рік, в якій навів вражаючий перелік майна, автомобілів та банківських рахунків своєї сім’ї: 20 земельних ділянок загальною площею 56 тис. 337 кв. м (тобто 5,6 га), 6 квартир, 6 легкових та 2 вантажних автомобілі.

Але справжньою сенсацією стало те, що, крім цього, Басараб задекларував три елітні чоловічі костюми марки «Brioni» у розділі «Цінне рухоме майно». Декларуванню в цьому розділі підлягає майно вартістю понад 100 мінімальних зарплат (станом на 2015 р. це 137 тис. 800 грн). Зараз ціни на костюми «Brioni» сягають 3-4 тис. євро.

Завгосп-цензор

Вікторія Дротянко – начальник патронатної служби виконавчого комітету Івано-Франківської міськради. У жовтні на сесії депутат міськради Володимир Олійник звинуватив чиновницю у тому, що вона стала фактичним цензором інформаційної служби ТРК «Вежа», і обізвав її завгоспом. За словами Олійника, Дротянко одноосібно дає вказівки журналістам, як саме висвітлювати резонансні події, чиї коментарі можна давати у сюжет, а хто з депутатів і політиків – під забороною.

Окрім чиновників, у 2016-му вражали і прості іванофранківці.

Типова білявка

Дана Орленко – франківчанка, що прославилася скандалом з патрульними поліцейськими. Жінка порушила ПДР, а поліцейський зробив їй зауваження. У відповідь вона, використовуючи ненормативну лексику, погрожувала полісменам звільненням з роботи та не виконувала їхніх законних вимог, що було зафіксовано нагрудною камерою патрульного.

Скандальне відео інциденту за ніч набрало понад 60 тис. переглядів, скандалістка стала відомою всій Україні. Зараз відео подивилося вже понад півмільйона людей. Врешті Дана Орленко просила поліцію видалити цей відеозапис, однак їй відмовили.

 

Шумахер

Ігор Халаменда – екс-депутат Івано-Франківської міської ради, власник критого ринку, підприємець, відомий під прізвиськом Бура, став учасником погоні за участю патрульної поліції.

У лютому на своєму «Мерседесі» Халаменда не зупинився на вимогу працівників поліції в Івано-Франківську. В результаті одразу кілька поліцейських екіпажів переслідували його броньоване авто. Погоня тривала, допоки автівка Халаменди не злетіла в кювет у селищі Лисець.

На вимогу патрульних Халаменда з машини не вийшов. Коли полісмени відчинили авто, він тримав у руках пляшку, ймовірно, з алкоголем. Згодом медики засвідчили факт вживання ним наркотичних засобів.

Неординарністю вирізнялися цьогоріч навіть підсудні.

Політичний мученик

Руслан Коцаба – журналіст, блогер, півтора року провів у СІЗО за звинуваченням у перешкоджанні законній діяльності ЗСУ та інших військових формувань в особливий період (передбачає 5-8 років позбавлення волі) і державній зраді (12-15 років). Врешті Івано-Франківський міський суд визнав Коцабу винним в агітації проти мобілізації і засудив його до 3 років і 6 місяців ув’язнення. Але апеляція скасувала рішення суду першої інстанції і виправдала скандального журналіста, його випустили з-під варти просто у залі суду. 

Вбивця, якого нікому судити

Ігор Вуйців – «стоматолог-різник», визнаний винним у вбивстві та розчленуванні тіл двох своїх товаришів. Його було засуджено до довічного позбавлення волі, але рішення оскаржується в апеляційному суді. Три судді колегії, що розпочинала слухання апеляційної скарги, пішли у відставку. Новопризначена колегія нещодавно розпочала слухання, але один із суддів заявив клопотання про самовідвід, оскільки він брав участь у досудовому слідстві у цій справі. Клопотання задовольнили, відтак оголосили перерву в слуханні для визначення автоматизованою системою третього судді до складу колегії.

У 2016-му розгорялися конфлікти й довкола мистецтва.

Мистецтвознавець

Василь Скрипничук  – керуючий справами і депутат Івано-Франківської облради. У червні спричинив скандал у фойє «білого дому». Посадовцю не сподобалась інсталяція Юрія Бакая «Вапно», яку там розмістили в рамках фестивалю «Porto Franko Gogol Fest». А відтак завдяки йому інсталяція переросла в перформанс.

Спершу Скрипничук, який здавався дещо захмелілим, назвав витвір сучасного мистецтва «тіпа інсталяцією», а відтак обурився, що журналіст ТРК «Карпати» не знає його і просить представитися. Сутичку між чиновником та журналістами припинили нацгвардійці, яким також перепало на горіхи від Скрипничука. Потім він, правда, написав заяву «на відпустку з подальшою можливістю звільнення», але невдовзі повернувся на роботу. 

Пилат для ЦСМ

Олександр Левицький – заступник міського голови Івано-Франківська, депутат облради, голова конкурсної комісії з визначення кандидатури на посаду директора Центру сучасного мистецтва.

У серпні в Івано-Франківську розгорівся грандіозний навколомистецький скандал – творча інтелігенція стала на герць з міською владою за Центр сучасного мистецтва. Після минулорічних виборів до влади в місті прийшли нові люди і, очевидно, вирішивши прибрати ЦСМ до рук, захотіли замінити його керівника Анатолія Звіжинського на когось більш слухняного. Спершу конкурс на цю посаду завершився нічим, але повторний відбір, коли конкурсну комісію очолив Олександр Левицький, завершився перемогою міської влади. Замість відомого мистецтвознавця керувати ЦСМ довірили молодій 24-річній Ірині Клицюк без досвіду подібної діяльності.

Непохитна

Ірина Клицюк – випускниця Інституту мистецтв ПНУ ім. В.Стефаника за спеціальністю «архітектура і дизайн», волонтер та співавтор стінопису «Україна – єдина» на вул. Мазепи, удостоєна відзнаки «Народний волонтер Прикарпаття».

Завдяки їй міська влада «витіснила» з посади директора ЦСМ, мистецтвознавця Анатолія Звіжинського, який цю структуру й створював. Це настільки обурило мистецьку еліту облцентру, що ЦСМу навіть влаштували похорон. Мовляв, сучасне мистецтво у Франківську померло. Саму ж Ірину закликали відмовитися від посади, але все безрезультатно. До слова, досі жодного мистецького заходу в керованому нею ЦСМ не відбулося.

Ольга НИЧАЙ