Складний та насичений 2016 рік разом із хвилюванням, сльозами та сміхом приніс безліч причин для того, аби щиро пишатися Прикарпаттям. Люди, яких ми поважаємо, місця, в які хочеться повертатися знову і знову, події, що стали великим кроком вперед. «Галицький кореспондент» підбиває підсумки року, що минає, аби назвати те, що стало гордістю нашого краю в 2016-му.

Підйом року

2016-ий став уже не першим проривним роком в Івано-Франківську для театру. Сцена і актори на ній переросли той театр, до якого звикли іванофранківці, а театр став частиною життя. Це стосується і нових здобутків облмуздрамтеатру, і вистав на «Porto Franko Gogol Fest», і фестивалю «Час театру», і появи «Нового театру» Тараса Бенюка. Гра вийшла за рамки сцени просто на вулиці міста, актори розширили межі своїх амплуа. Цьогоріч ми мали можливість спостерігати за франківськими акторами на теле- та кіноекранах. Надія Левченко стала головною героїнею телесеріалу «Черговий лікар», Ольга Комановська і Ростислав Держипільський знялися у повнометражному фільмі «Жива», а Роман Луцький додав до свого доробку ще дві стрічки – «Століття Якова» та «Сторожова застава».

Книга року

Цей рік також запам’ятається тим, що саме роман «Забуття» прикарпатської письменниці Тетяни Малярчук здобув нагороду «Книга року ВВС». Малярчук закінчила Прикарпатський національний університет, за фахом – філолог. Працювала журналістом та друкувалася у популярних часописах, вже п’ять років мешкає у Відні.

Благодійниця року

Кілька років поспіль 87-річна коломийська пенсіонерка Софія Ліщинська частину пенсії щотижня віддавала на потреби армії. Одного разу принесла 500 гривень, наступного – ще, а коли закінчувалися гроші – приносила хліб. Жінка казала, що хоче, «щоб Україна зацвіла, але цвітом правдивим, бо ми всі заслужили жити у сильній державі». Пані Софія заслуговує того, щоб бути прикладом для тисяч українців.

Вчинок року

«Кіборг» Станіслав Паплінський, який понад півроку був у полоні, досі прокидається від нічних жахів про той день, коли став бранцем. Пам’ятає біль і наругу, бажання втекти та постійний страх. Незламний воїн вийшов з полону живим, почав писати вірші, які зворушують до сліз навіть бувалих солдатів, та відмовився від грошової компенсації за бойові поранення, а це близько 200 тис. гривень. Таку позицію воїн пояснив просто: «Я йшов захищати Батьківщину не заради грошей, а за покликом серця».

Мати року

Віта Хім’як, учителька початкових класів з Івано-Франківська, довела всій Україні, що чужих дітей справді не буває. Вона взяла опіку над своїм учнем після смерті його матері і тепер, наче власному синові, дарує дитині родинне тепло. Мати двох синів, яка зараз носить під серцем третю дитину, покинути у біді маленького Володимира просто не змогла. У новому родинному колі 11-річний Володимир вперше у житті відсвяткував власний день народження.

Прорив року

Свято футболу повернулося на Прикарпаття після чотирирічної перерви. На базі аматорського ФК «Тепловик» за участю міської влади було створено та заявлено у Другій лізі України професійний футбольний клуб. Франківчани з ентузіазмом  зустріли повернення великого футболу та били рекорди з відвідуваності на домашніх матчах рідної команди.

Тренер Володимир Ковалюк створив сильну та вмотивовану команду з суміші «ветеранів» та «молодої крові» прикарпатського футболу. Результати команди у першому колі досить непогані, враховуючи те, що її вважали мало не аутсайдером чемпіонату.

Досягнення року

Серед великої кількості досягнутого хочеться особливо виділити саме ту роботу, яку люди роблять самотужки, не сподіваючись на чиюсь підтримку чи допомогу. Створений в Івано-Франківську проект «Житло воїнам АТО» існує за ініціативи бійців, які об’єдналися, щоб вирішувати житлові питання самотужки. Вони не вимагають фінансування ні з міського, ні з обласного бюджетів. На земельних ділянках, які міська влада надає ветеранській організації, учасники АТО пропонують інвесторам будівництво багатоповерхового житлового будинку. Наразі власниками квартир вже стали семеро атовців. Проект має на меті за два-три роки забезпечити житлом усіх атовців міста. Першочергово квартири отримають інваліди АТО третьої групи.

Опікун року

Керівник Української благодійницької мережі Василь Футерко разом з волонтерами працює над тим, аби покращити умови життя дітей, допомогти вихованцям інтернатів з особливими потребами, створити для них кращі умови та забезпечити домашнє тепло. У 2016 році вихованці інтернатів отримували постійну допомогу волонтерів, з ними проводили зустрічі, тренінги, вручали подарунки. Також Футерко активно висвітлював скандальну ситуацію із Залучанським дитбудинком, наголошуючи на тих проблемах, яких інші воліють не помічати.

Мислитель року

Тарас Прохасько – письменник, журналіст, один з представників «станіславського феномена» – був нагороджений відзнакою «За інтелектуальну відвагу» від Капітули журналу «Ї». Ця нагорода видається у Львові з 2001 року, її лауреатами стають громадські та мистецькі діячі України: музиканти, режисери, художники, письменники, критики та дослідники, які зробили значний вклад у розвиток України.

Українець року

Два роки тому росіяни Олег і Тетяна Бутусіни разом з дев’ятьма дітьми втекли з Підмосков’я на Прикарпаття, де у них народилася ще одна дитина. Протягом року чоловік перебував на сході України, воюючи проти російських окупантів, але в отриманні українського громадянства чи навіть статусу біженця йому відмовляють. Оббиваючи пороги суду, Бутусін каже, що «мабуть, засуджені до смерті в’язні, які очікують страти, відчувають щось схоже. Кожен прожитий день – як подарунок від Бога». Чоловік, що прийшов зі сторони ворога і тепер відстоює нашу свободу, гідний називатися українцем більше, ніж тисячі несвідомих громадян.

Дійство року

На початку літа мистецьке Прикарпаття сколихнув фестиваль «Porto Franko Gogol Fest». Впродовж п’яти фестивальних днів на близько 20-ти локаціях закритого та відкритого типів (театр ім. Франка, Музей мистецтв Прикарпаття, палац Потоцьких, кінотеатр «Люм’єр», ратуша, вокзал, стара друкарня, книгарня «Є» та ін.) представники України та ще семи країн знайомили Івано-Франківщину з напрямками сучасного мистецтва. Альтернативна музика, театр, експериментальна/класична музика, література, кіно, еко- та візуальна програми – платформою для заходу стало все середмістя. На території палацу Потоцьких грали актори, на сцені на центральній площі відбувалися численні концерти, у кожному куточку, провулку були встановлені інсталяції, виставки, проводилися читання.

Чудо року

2016 рік став також визначним для Галича. Прикарпатське містечко увійшло до списку семи чудес України. Галич не випадково став переможцем акції, адже місто багате своєю історією та архітектурними пам’ятками. Тут майже на 80 кв. км розміщені пам’ятки загальнодержавного та світового значення. Окрім збережених чи відновлених пам’яток (храм святого Пантелеймона XII ст., церква Різдва Христового XIII-XVIII ст., Успенська церква XVI ст., літописні Галичина могила та Княжа криниця), є ще фундаменти 14-ти церков XII-XIII ст., залишки печерних монастирів, фортифікаційних споруд тощо. Організатори акції стверджують, що тепер Галичу слід очікувати потоку туристів.

Розкриття року

Однією з найпрозоріших подій 2016-го стало запровадження системи електронних закупівель «ProZorro». З 1 серпня всі державні тендери в Україні зобов’язали проводити виключно в цій електронній системі. «ProZorro» має на меті запобігати корупції, економити кошти на держзакупівлях, забезпечувати прозорість закупівель та об’єктивну оцінку тендерів.

Загалом, економія бюджетних коштів завдяки використанню системи «ProZorro» досягла 3,87 млрд. грн. А Івано-Франківську завдяки закупівлям в електронній системі вдалося зекономити близько 6 млн. грн. у 278-ми тендерах з початку року.

 

Благоустрій року

2016 рік також можна назвати роком благоустрою в Івано-Франківську. Тут, зокрема, облагороджувалися сквери, відкривалися дитячі й спортивні майданчики, прокладалися велодоріжки, ремонтувалися багато вуличок у середмісті, встановлювалася вечірня ілюмінація на кількох пам’ятках архітектури, було заасфальтовано більшість вулиць та облагороджено пішохідні зони у центрі міста.

Інновація року

У сесійному залі Івано-Франківської обласної ради нарешті встановлена система електронного голосування, яка в деяких містах України була запроваджена ще з півтора десятка років тому. Система електронного голосування «Віче», напевно, зробить підрахунок голосів більш прозорим під час сесій обласної та міської рад, а засідання, відповідно, спокійнішими. Вперше депутати облради спробували сучасне голосування під час сесії 23 вересня.

Марта БАРАНЕЦЬКА