Днями

ГОЛОВНИЙ

Знайомий розповів. Переїздимо офісом. З міркувань економії вантажників найняли з вулиці. Сашко клопотав – де кого спіймає. Сидимо, вирішуємо, з чого почати. Заходить співробітниця.

– Ой, хлопці, там на вулиці така бійка, така бійка! Якісь мужики один одному пики порозбивали. Зараз, напевно, міліція приїде.

Першим зреагував Сашко. З криком «Блін, краще б не говорив» ломанувся до виходу. Вже біля дверей його запитали:

– А що ти їм сказав?

– Та в принципі нічого… Почекайте тут, я піду, дізнаюся, які плани… Ну, а ви за той час визначтеся, хто у вас головним буде.

Якось

УЗВАР

Неділя. Знайшов удома торбинку сухофруктів. Думаю, зварю узвар. Зварив. Фрукти все одно ніхто не буде їсти, тож вирішив відцідити. Поставив друшляк у раковину і злив рідину. Довго стояв над раковиною в ступорі, багато думав…

Колись

ПАНДА

Маленька преамбула: по-хорватськи «спасибі» – «хвАла».

Середина 80-х. Група СССРних туристів у Хорватії запрошена на прощальний вечір. Зрозуміло, ніхто по-хорватськи ні слова. Питають у гіда:

– Як хоч спасибі їм сказати?

– Скажіть їм «хвала». Це по-їхньому «спасибі». А щоб запам’ятати – слово співзвучне з назвою ведмедя Коала.

Невідомо, скільки було випито і як довго продовжувалося прощальне гуляння, але коли прийшов час прощатися, вся група підійшла до хорватів і урочисто, хором, сказала…

– “Панда!”

І взагалі…

Був красивий і голосистий півень. Йому подобалися в житті дві речі: любити своїх курей і порпатися в гнойовій купі. Того дня з ранку до вечора лив дощ, і півень був позбавлений радощів життя. “Як же я тебе ненавиджу, осоружний дощику”, – думав півень, з тугою дивлячись на мокру вулицю.

А в цей час господиня півня проводжала онучат, що приїхали до неї з міста погостювати. Передаючи їм гостинці, вона сказала: “Хотіла вам півня на дорогу зарізати, та дощ такий, що вийти з дому не можна. Ви вже не осудіть”.

“Виходить, цей дощ півневі життя врятував?” – запитала бабусю внучка.

“Виходить, так. Я його тепер точно різати не буду. Хай живе”.

А дощик все лив і лив. А півень засинав на сідалі разом зі своїми курми, думаючи про те, який у нього був би чудовий день, коли б не цей осоружний дощ…