Після паузи, спричиненої ушкодженням меніска, до гри повернувся український легіонер МФК “КПРФ” Петро Шотурма.

 

У двох останніх турах російської Суперліги 22-річний гравець вже встиг відзначитися – у матчі проти “Сінари” він віддав гольовий пас, а московському дербі зі “Спартаком” екс-“ураганівець” уже й сам забив, – пише Fa-mk.com.

 

– Насамперед вітаємо з поверненням на майданчик та забитим м’ячем в останній грі. Наскільки функціонально ти вже готовий після травми?

– Дякую за привітання! Фактично від листопада, коли отримав пошкодження меніска, я був поза грою. Зараз це вже в минулому. Намагаюся з кожною грою, з кожним тренуванням додавати у формі. Поки готовий десь на 75-80%.

 

– Практично у кожній грі у тебе є кілька моментів для взяття воріт, але реалізувати їх не вдається. Чому?
– Так, особливо на початку сезону було багато хороших моментів майже у кожному матчі. Десь не вистачило півкроку, десь точності, десь холоднокровності. Та й воротарі виручають. Приємно, що в останньому матчі зі “Спартаком” вдалось забити. Може, далі “прорве”…  

 

 

– Чи важко було адаптуватися до чемпіонату Суперліги?

– Загалом адаптація минула досить швидко. Спочатку було трохи важкувато, оскільки в російській Суперлізі матчі тривають не 40 хвилин, а п’ятдесят. Навіть коли дивишся на табло, то вже за звичкою “мінусуєш” – скільки залишилося до кінця тайму. А тут – на тобі ще 5 хвилин! Особливо важко фізично, коли доводиться грати спарений тур – два матчі підряд, наче плей-офф. Сьогодні виграли, а завтра програли. Чи навпаки. Але всі команди – в рівних умовах.

 

– Який рівень Суперліги в порівнянні, наприклад, з чемпіонатом України?

– Недарма російська першість вважається однією з найсильніших у Європі. Для мене це був серйозний виклик, адже розумів і розумію, що просто не буде. Рівень чемпіонату  – дуже серйозний. Фактично у кожній команді є високваліфіковані легіонери, яких відіграють велику роль. В порівнянні з Україною, наприклад, на майданчику все відбувається набагато швидше. Всі команди – тактично грамотні, демонструють якісний футзал, є чимало результативних матчів, забивається багато голів. Середняки можуть легко обіграти фаворитів, а інтрига триває до самої фінальної сирени.

 

 

– У КПРФ ти граєш в одній четвірці з бразильцями. Чи швидко вдалося знайти з ними спільну мову?

– Особливих проблем не було з порозумінням, адже в “Урагані” у мене вже був досвід гри з бразильськими легіонерами. І хочу сказати, що зазвичай з ними легко можна знайти спільну мову – як на тренуваннях, матчах, так і поза ігровим майданчиком.

 

– До речі, чим відрізняються тренування від тих, до яких ти звик в “Урагані”?

– Особливо нового не так багато. Наш тренер Темур Алекберов дуже строгий і вимогливий. Але всі тренування по-своєму цікаві і на них треба викладатися на 200%. В “Урагані” ми довший час грали однією четвіркою, де один одного розуміли машинально і багато чого виходило в іграх. Зараз у КПРФ постійно хтось “вилітає” з четвірок – через травми або дискваліфікації. Тому навіть два матчі підряд ми не можемо зіграти оптимальним складом.

 

– Дуже часто тренер КПРФ використовує тебе в якості п’ятого польового…

– Ще в “Урагані” у нас непогано виходила гра вп’ятьох, тож зараз намагаємося награвати різні комбінації. Дещо виходить, дещо не дуже. Приємно, що тренер вірить в мене. Каже, що я поки не розкрився повністю. І сам це розумію, тож намагатимуся у подальшому розвиватися, удосконалюватися і працювати над собою.  

 

 

– У чемпіонаті Росії виступає чимало українських легіонерів. З ким з них товаришуєш чи підтримуєш зв’язки?.

– Зрозуміло, що найбільше контактую з колишніми одноклубниками по “Урагану” – Кирилом Ципуном, Микитою Тменовим з “Прогресу”, з бразильцем Морено зі “Спартака”. Інші хлопці – Свірідов, Разуванов – як були суперниками в Україні, так і залишилися тут. На матчах привіталися, обмінялися кількома словами і все. Ще з Михайлом Романовим із “Політеха” довго спілкувалися. Він у Росії вже кілька років грає, тож поділився своїм досвідом, адже зараз є одним із лідерів пітерської команди.

 

– На товариські матчі збірної України головний тренер Олександр Косенко викликав з Суперліги тільки Свірідова і Разуванова. Про тебе “забули” чи виникли якісь проблеми?

– Жодних проблем не було. В той час я якраз отримав травму і “вилетів” на два місяці. Сподівався повернутися у гру ще наприкінці грудня – не вийшло… Тож зараз я сповнений сил і бажання, щоб своєю грою у клубі знову отримати виклик до лав збірної України. Дуже хочу знову одягнути синьо-жовту футболку! Знаю, що наступні товариські матчі проти Чехії відбудуться в лютому у Львові. Для мене – це свого роду останній шанс проявити себе перед тренерським штабом, тому намагатимусь скористатися ним, адже виступати за збірну своєї країни – це велика честь для кожного спортсмена.

 

 

– Чи слідкуєш за перебігом чемпіонату України? Чи стало для тебе несподіванкою лідерство ЛТК?

– Звісно, що через Інтернет намагаюсь дивитися онлайн матчів чи відеоогляди. Загальний рівень екстра-ліги суттєво впав, адже багато українських гравців та усі легіонери відправилися закордон. Втім це шанс для молодих гравців показати себе. Тому наймолодша команда ліги, луганська ЛТК, і користається цим шансом. Хоча для багатьох це лідерство є несподіванкою. Чесно кажучи, дещо розчарував “Локомотив”, адже у Харкові зараз зібрані найсильніші гравці. Особливо, після вильоту з 1/8 Кубка України від аматорської команди. Але все одно, я вважаю, турнірне становище не має особливого значення, бо доля чемпіонства буде вирішуватися в плей-офф. Можна посісти 7-8 місця і вибороти “золото”.

 

– Що скажеш про свою колишню команду “Ураган”?

– Хотілося б побажати хлопцям терпіння, оскільки для більшості з них і для тренерського штабу – це дебютний сезон в екстра-лізі. З часом прийде гра, буде й результат. Поки що з молодих гравців я помітив лише кількох людей, вже готових вирішувати якісь завдання. Ще треба впевненості у своїх силах і стабільності у грі.

 

 

– І насамкінець – про що зараз мріє Петро Шотурма?

– Найбільше -щоб нарешті запанував мир в Україні – це зараз найголовніше. Щоб рідні та близькі були живі і здорові. Із клубом хочу пробитися до плей-офф Суперліги і пройти якомога далі. Мрію допомогти збірній України виграти відбір на чемпіонат Європи-2016. Ну і звісно, поменше травм та міцного здоров’я всім.

23.01.2015