Останнім часом місцеві експерти, активісти та журналісти обговорюють можливих кандидатів на посаду міського голови Івано-Франківська не тільки в неформальних перемовинах за горнятком кави, а починають переносити ці рефлексії у публічну площину. Так, в деяких ЗМІ та у прикарпатському середовищі «Facebook» стартувало обговорення персоналій претендентів на найвищу виборну політичну посаду міста.

Швидше за все, місцеві вибори відбудуться восени цього року. Хоч дата виборів залежить від політичної волі і – що приховувати! – стану протистояння на Донбасі, та відвідаємо виборчі дільниці, напевно, саме через дев’ять місяців. В час, коли можливі політичні переформатування, починаючи з парламентської більшості, які неодмінно позначаться на місцевому рівні, падіння рейтингу деяких партій з нарощенням популярності інших, зміна партійних брендів місцевими політиками та пошук партнерів з бізнесових і громадських середовищ, який в більшості для потенційних претендентів на крісло міського голови навіть не почався, є сенс поговорити  про принципи, а не крутитися довкола того, хто від кого та з ким йде на вибори.

Ключові принципи для успішного міського голови Івано-Франківська – відкритість, відповідальність, самоорганізація.

На етапі виборчої кампанії важливо, щоб кандидат задекларував відкритість до громади. Така відкритість не повинна обмежуватись чи камуфлюватись звітами про отримані і витрачені кошти на виборчу кампанію чи співпрацею з моніторинговими організаціями на зразок «ЧЕСНО». Важливо, щоб кандидат запропонував механізм врахування пропозицій громадськості у виборчій програмі. Це можна зробити шляхом рейтингового голосування за окремі пропозиції на персональному сайті кандидата чи на сторінці у «Facebook». Реалізувати цю ініціативу потрібно прозоро, інакше не варто починати взагалі.

У місті багато точкових проблем. Але чимало з них можуть бути вирішені, якщо системно діяти в подоланні першопричин, а не наслідків.

Здається, всі зрозуміли, що Івано-Франківську дуже важко розраховувати на якийсь прорив за рахунок внутрішніх ресурсів, незалежно від політиків та партійних брендів при міській владі. В цьому разі ми можемо мати повільну стагнацію (яка є зараз) з деякими нечастими моментами просвітління. Тому сильний кандидат на посаду міського голови насамперед повинен запропонувати механізми досягнення інвестиційної привабливості та підтримання сталого інвестиційного клімату міста. На етапі виборчої кампанії можна почати цю роботу через перемовини з креативним сектором місцевого бізнесу та інноваційними середовищами. Як на мене, кандидат має взяти на себе відповідальність щодо реалізації в Івано-Франківську принаймні трьох нормальних інвестиційних проектів з новими робочими місцями за перший рік перебування на посаді міського голови. Я чекаю від успішного мера створення івано-франківської Агенції залучення інвестицій.

Іншою ініціативою, що пов’язана з попередньою, є відкриття Банку ідей, майданчика, де небайдужі мешканці міста могли б залишати сформульовані думки щодо розвитку міста. Можна розмістити його в тому ж Центрі надання адміністративних послуг. Найкращі з пропозицій мали б виноситись на громадське обговорення з подальшим пошуком відповідних ресурсів для їх реалізації.

Комунальна реформа, як, зрештою, будь-яка інша стає успішною, коли кількість задоволених її результатами (проміжними в тому числі) значно перевищує число незадоволених. Новому міському голові дістанеться ЄРЦ. І це одне з ключових питань для нього: зупинитись на півдорозі чи зберегти ЄРЦ, якимось чином змінивши його. Комунальна реформа – це реформа з людським обличчям у масштабі міста. Тому тут важливо, щоб громада підтримувала енергійні кроки нового міського голови. Ключовими може стати стимулювання створення нових ОСББ, будинкових і територіальних комітетів з паралельним залученням голів цих структур до напрацювання змін у комуналці міста, а також введення одного-двох голів успішних ОСББ у склад виконкому.

Команда міського голови наразі формується, насамперед, за принципом особистої відданості, а склад виконавчого комітету – за партійними квотами. Тривале протистояння нинішнього мера та найбільшої фракції міськради (ВО «Свобода») призвело до поляризації виконкому. Тому наявність у виконкомі лідерів громадської думки, які досягли якихось результатів, стане хорошим фактором врівноваження. І це повинен чітко розуміти новий міський голова.

Серед більш точкових кроків – створення муніципальної міліції з обранням її керівників прямим голосуванням, відкриття технопарку, комунальної молодіжної біржі праці, запровадження прозорих механізмів громадського контролю за витратою коштів міського бюджету.

Виборчі обіцянки, звісно, є мінливими. Однак на етапі виборчої кампанії успішний кандидат має взяти на себе відповідальність виконати нереалізовані виборчі обіцянки попереднього міського голови, як-от будівництво в Івано-Франківську сміттєпереробного заводу. Це дуже сильний крок, який демонструє повагу до міської громади.

Успішний міський голова своїми діями сприятиме впровадженню відкритості, відповідальності, самоорганізації в міському просторі, тобто зменшенню кількості питань, які вирішуються з безпосереднім втручанням міської влади.

У цьому ключ до успішного проекту в масштабі міста.