Клірик Київської єпархії УПЦ (МП) 26-річний протоієрей Іоанн Корнута був знайдений мертвим в одному з закладів для відпочинку в Броварах, на околицях Києва. Смерть наздогнала священика в сауні з дівчатами легкої поведінки, повідомляє “ПравдаТут”.
Тіло отця Іоанна Корнути знайшли співробітники сауни і повідомили про подію правоохоронним органам. Як з’ясувалося, “особи, які мали зовнішність дівчат легкої поведінки”, пішли в сауну разом з о. Іоанном, де провели з ним час, а потім залишили заклад, прихопивши його телефон. Також на тілі священика не знайдено дорогого ланцюжка, який зафіксували камери відеоспостереження, коли отець Іоанн з дівчатами заходив у сауну. Під час обшуку тіла було знайдено посвідчення водія на ім’я Корнути Івана Івановича, уродженця Закарпатської області.
Експертиза встановила, що смерть священнослужителя носила природний характер. У протоієрея під час суботнього відпочинку в сауні раптово зупинилося серце через тромб, який відірвався.
Поліція відкрила кримінальне провадження. Хоча родичі покійного заяву про пограбування не писали. Нині слідчі з’ясовують обставини трагедії та шукають дівчат, які супроводжували отця Іоанна.
Протоієрей Іоанн Корнута служив у Свято-Введенському чоловічому монастирі Києва, був секретарем намісника обителі єпископа Фастівського Даміана (Давидова), вікарія Київської митрополії УПЦ (МП).
23 січня півсотні священиків і чотири єпископи – архієпископ Білогородський Миколай, архієпископ Макарівський Іларій, намісник обителі єпископ Фастівський Даміан, єпископ Золотоноський Іоанн – провели у Введенській обителі заупокійну літургію і чин відспівування протоієрея Іоанна. Його поховали на братському кладовищі в Ризо-Положенчеському монастирі села Томашівка Київської області
«А чи потрібна їм правда?» – це питання лектор поставив організаторам перед тим, як почати розповідати про «Моніторинг наративів у мережі, дезінформацію». Ми говорили про Польщу, але він кілька разів повторив, що ці тенденції є й в інших європейських країнах. Хтось, як буває, нічого не зрозумів. І я теж перед тим, як писати цей пост,
Це назва роботи Володимири Кабаченка 1993 року, що була представлена на одній із «Імпрез» в Івано-Франківську. Саме ця назва, як на мене, найкраще характеризує те, що відбувалося тоді у мистецькому житті міста, а також почасти теперішнє сприйняття довколаімпрезних експозицій у Музеї мистецтв Прикарпаття та виставковій залі Івано-Франківської обласної організації Національної спілки художників України. Цьогоріч минає
Ми дуже рідко раніше говорили про смерть. Майже ніколи. Лиш тоді, коли безпосередньо стикалися з нею. Зараз такі розмови почастішали. На жаль. Жити доводиться в часи, коли вона постійно дихає в спину. Страх, про який ми мовчали Не те щоб я вдягала рожеві окуляри щодо безсмертя, ні. Але завжди старанно відганяла від себе думки про
В 2022 році моє місто знаходилось в 100 кілометрах від лінії бойового зткнення — глибокий тил на заході Донецької області. Покровськ, Добропілля, Білицьке, Білозерське і сусідні містечка й села стали прихистком для тисяч вимушених переселенців зі зруйнованих та окупованих населених пунктів. Звісно, близькість фронту відчувалась в усьому — літаки в небі, важка техніка транзитом, пікапи