Накачані м’язи, сила і грація, красиві костюми… Жіночий бодіфітнес та бодібілдинг стають все більш популярними серед представниць прекрасної половини людства. Стати водночас красивою і сильною непросто, але можливо, якщо наполегливо тренуватися.

У минулому столітті набув популярності чоловічий бодібілдинг – мистецтво побудови красивого, м’язистого тіла. Пізніше до чоловіків приєдналися і жінки. Час минав, спортсмени використовували більш жорсткі методики тренувань і дієт, а жінки починали вживати гормональні препарати, щоб не відставати у розвитку м’язової маси від чоловіків. Однак були й такі, хто не хотів зловживати гормонами заради прекрасної фізичної форми. Саме для них була введена нова категорія – фітнес-бікіні.

У фітнесі основний акцент робився не так на зовнішньому вигляді мускулів, як на загальній фізичній і спортивній підготовці. Крім накачаного тіла, спортсменки повинні показувати довільну програму, що складається з елементів хореографії та акробатики. Однак такий формат змагань робив категорію доступною лише для обмеженого кола дівчат – колишніх спортсменок, гімнасток і акробаток. Тож невдовзі була введена нова категорія – бодіфітнес, де оцінювалася тільки фізична форма жінок.

«Галицький кореспондент» зустрівся з однією з найперспективніших спортсменок країни у категорії бодіфітнес Іриною АФІНОГЕНОВОЮ з Івано-Франківська. Результат її наполегливих тренувань із великою вагою мешканці обласного центру мали змогу побачити на нещодавньому чемпіонаті Івано-Франківської області. Зараз Ірина готується до Кубка України, проте знайшла час для інтерв’ю про своє захоплення, яке приносить їй не тільки задоволення, але й оплески глядачів та схвальні відгуки друзів і знайомих. 

– Ірино, насамперед, розкажіть, як вам за відносно недовгий період вдалося досягти таких результатів?
Я відвідую тренажерний зал майже два роки. Скільки себе пам’ятаю, завжди намагалась триматися в тонусі, маючи добру фізичну підготовку. Зокрема, займалась плаванням, фітнесом, їздила на велосипеді. Але, відверто кажучи, особливого ефекту від цього не було. Тому вирішила спробувати свої сили у тренажерному залі і вже після перших занять зрозуміла, що силові види спорту – це моє! До того ж, переконалася, що ані фітнес, ані пілатес, ані, тим більше, йога не дадуть такого ефекту, як заняття у тренажерці. Для того, щоб піти у тренажерний зал, потрібно насамперед мати доброго тренера, який складає для вас спеціальну програму тренувань, дає поради стосовно харчування тощо. Саме тому я свого часу звернулася до дворазового чемпіона світу Федора Хашалова, який став моїм персональним наставником. Результати нашої співпраці очевидні, до того ж, вони постійно покращуються.

– У чому, на вашу думку, полягає сенс силових тренувань для жінки?
Під час тренувань мені доводиться виконувати досить багато вправ, як-от присідання зі штангою, жим штанги лежачи, жим ногами, вправи з гантелями. Тобто йде робота з великими вантажами, аналогічна до тієї, яку виконують у тренажерному залі чоловіки. Але тут все залежить від того, яку мету ставить перед собою жінка, займаючись силовими вправами: для схуднення потрібна не така велика вага, а достатньо кардіонавантажень, а от для того, щоб накачати сідниці, ніжки і все інше, потрібні силові вправи з навантаженням.

– Які були відчуття, коли ваші м’язи почали збільшуватися?
Тільки-но я побачила перші результати – збільшення м’язів, рельєфу, форм, одразу ж з’явилося бажання працювати над собою ще наполегливіше, тобто збільшувати навантаження, ще більше часу проводити у тренажерці. А також захотілося свої результати демонструвати людям, тобто брати участь у змаганнях та конкурсах. Власне, після того, як я взяла участь у своїх дебютних змаганнях – чемпіонаті Івано-Франківської області з бодібілдингу, фітнесу і бікіні, почуваюся набагато впевненіше в собі, хоч і не зайняла призових місць (п’яте місце з 15 учасниць – ред.). Насправді, я дуже боялася виходу на сцену, показати себе, своє тіло. Тим більше, конкурентки були у чудовій формі. Але переборола страх, зуміла показати себе, так би мовити, у всій красі. Для мене була важлива участь, а не призові місця. Тому залишилася задоволена виступом і з нетерпінням очікую нових першостей.

– Як змінився ваш раціон, відколи ви почали відвідувати тренажерку?
Раціон відчутно змінився. Скажімо, зранку роблю акцент на вуглеводи, після обіду не вживаю каш та солодощів. Натомість харчуюся м’ясом, рибою, причому надаю перевагу відварній їжі. Доводиться менше вживати спецій, повністю відмовлятися від хімічної води, чипсів тощо. Для мене це робити не складно, адже я віддавна є прихильницею здорового способу життя.

– Перед самими змаганнями спортсменки роблять так звану “сушку тіла”. Яка її суть?
Сушка – найскладніший етап перед змаганнями. Особисто мені вона дається досить важко, адже я не прихильниця усіляких дієт. Якщо ти хочеш чогось досягти, то ніяка дієта тобі не допоможе. Так, ти можеш обмежувати себе у харчуванні один-два тижні, а потім зриваєшся, і починається знову те саме. Власне, суть “сушки тіла” полягає у суттєвих обмеженнях калорій, вуглеводів – загалом, майже всього звичного харчового раціону. Потрібно на певний час відмовитися від солодкого та виробів з тіста, навіть від фруктів, наприклад, бананів чи яблук. Фактично, харчуєшся тільки листям салату, м’ясом і яйцями. Через це втрачаєш багато сили, і тобі вже не хочеться ніяких змагань (посміхається). Але потім розумієш, що це того вартує, адже під час виступів відчуваєш стільки емоцій! До того ж, бачиш реальний результат важкої праці над собою.

– Які завдання ставите перед собою у нинішньому змагальному році?
Продовжувати нарощувати м’язи та спалювати жир. Планую взяти участь у цьогорічному Кубку України, поборотися за найвищі місця. У тренажерному залі займаюся чотири рази на тиждень за спеціальною програмою з нарощення м’язів під контролем персонального тренера. Триває повноцінна підготовка до змагань. Знаєте, іноді досить складно поєднувати роботу, дім, виховання дитини і тренування. Проте намагаюся завжди знайти час для цього у своєму графіку. Іноді буває, повертаєшся з роботи втомлена, нічого не хочеться, а попереду – ще й заняття у тренажерному залі. Але після самого заняття ти відчуваєш приплив енергії і сили, готова гори перевернути! Хочеться підіймати все більші і більші вантажі. Іншими словами, силові заняття – це позитив, енергія, натхнення, які штовхають тебе на ще більші звершення.

– А як подруги і знайомі ставляться до вашого захоплення?
Усі вони радіють з моїх успіхів. Деякі цікавляться й практичним боком справи, тобто беруться до тренувань. Але практично ніхто довго не затримується у тренажерному залі, лінуються, шукають відмовки. Я вважаю, що ті, хто дійсно прагне змінити себе, знайдуть час та можливість для цього. Цікаво, що мені ніколи не подобалися накачані чоловіки з великими м’язами. Чомусь я завжди думала, що вони наїлися хімії і більше нічого не роблять (посміхається). Але відтоді, як сама пішла у тренажерний зал і відчула на собі, яка це важка, без перебільшення, праця, абсолютно по-іншому сприймаю спортивні, гарно сформовані тіла без жиру.

– Насамкінець, що побажаєте читачам «Галицького кореспондента»?
Насамперед, не лінуватися та вірити в себе. Не сидіти перед телевізором чи монітором, переглядаючи картинки із зображенням спортивних дівчат, а потім, відмовившись, скажімо, від вживання хлібобулочних виробів, думати, що стануть такими самими. Потрібно щось робити для того, щоб виглядати гарно. Мова йде не про салон краси, тобто манікюр чи зачіску. Потрібно плекати своє тіло, займатися собою, тоді усе вдасться.

                                                                                                                                Розмовляв Андрій МЕНІВ