«Президент виступив на відкритті нової поліклініки у Коломиї. Після промови президент перерізав символічну стрічку на вході до закладу разом з головою обласної адміністрації Олегом Гончаруком. Нагадаємо, будівництво цього закладу в Коломиї тривало майже 20 років. Вже в понеділок сюди переселятимуться лікарі…
Після того, як Гарант відвідав урочисте відкриття нової поліклініки в Коломиї, поїхав до Галича. Там відбулося відкриття нового хірургічного корпусу Галицької центральної районної лікарні… Зі словами: “З Богом!” Порошенко разом із головою ОДА та головою РДА перерізав стрічку, після чого оглянув корпус…
Чотири пожежні машини отримали прикарпатські рятувальники. Ключі від них урочисто передав президент Петро Порошенко на площі перед ОДА в Івано-Франківську по обіді 10 лютого».
(http://www.galka.if.ua, 10 лютого 2017 року)
У рік 7 524 [2017]. Носився того року полями галицькими й [електоральними] князь великий та, аки Дніпр, [широкий] із города стольного Петрошенко на прозвисько Стрічкастий Перерізун, котився, аки Перекотипорох колобкоподібний, дорогами, [сто років] вельми обітованими всякими князями та боярами та ніяк дотепер непобудованими, і докотився, аки куля [до кеглів], до города коломийського, маючи охоту велику смердам тутешнім життя [по-старому] поламати і все покращити так, як треба.
Почув же сей муж славний та шоколадний, що вельми мучаться останніх [років двадцять] лікарі коломийські, узеде на пальцях роблять, кардіограми вручну малюють і бланки для лікарняних за [свої] гроші купувати мусять, бо навіть на зарплату в казні їм не вистачає, а розплодилося костоправів, повитух та інших знахарів, аки щурів лабораторних і собак [не перерізаних]. Збудували ж для них нові хороми білопалатні, халати їм зелені випрали та накрохмалили, пацієнтів свіжих підвезли, але [не було] в цілій землі галицькій такого достойного, щоб сувої [бюрократичні] розгорнути, печатку медичну розламати та стрічку символічну перерізати, окрім князя великого Петрошенка та [ще одного] князя галицького Олежка Романковича на прозвисько Круасан, але й тому після [боулінгу] вечірнього пальці погано розгиналися та в ножички не складалися.
Зате ж коли були князі [обидва] із челяддю в городі давньогалицькому, де лікарі місцеві ще більше примучувалися через убожество своє, бо не мали вони [ні хірурга] та лише посилали пацієнтів своїх з подорожниками навпростець то до [місця робочого проктолога], то до гінеколога, допомагати їм взявся боярин галицький з адміністрації районної, але й утрьох не перерізали б, якби з поміччю [божою] за покликом князя Петрошенка не розірвалася стрічка, аки завіса [у храмі], і земля задвигтіла, і мертві воскресли, а дехто з пацієнтів лікарні районної навіть [уздоровився].
І так розійшовся князь [великий] Петрошенко на прозвисько Перерізун, що в городі галицькому, де не було чотирьох машин пожежних і [років двадцять] пожежі не гасили, перерізав він шланг пожежний і ненароком [іще один] фонтан відкрив на середині міста, навіть кращий, ніж той, що [у Вінниці], бо з блимавками був він, сиренами, гуслями, бандурами та перегудами. А потім подався далі – храм божий якийсь відкривати чи бодай [синагогу], щоб перерізалка його марно не простоювала.