(до 75-річчя від дня народження)

 

10 січня цього року відсвяткувала свій 75-річний ювілей заслужений працівник культури України, хоровий диригент, викладач Івано-Франківської ДМШ №1 ім. М. Лисенка Розалія Михайлів. Розалія Іванівна була керівником відомих у Івано-Франківську та області колективів, які під її керівництвом досягли високого фахового рівня, отримали мистецькі нагороди, причому більшість із них були самодіяльними хорами. Це, перш за все, широко відома самодіяльна народна хорова чоловіча капела “Прометей” м. Калуша, народна чоловіча хорова капела “Гомін Карпат” при Івано-Франківському національному технічному університеті нафти і газу, а також дитячий хор “Перлина Карпат” та вокальний ансамбль “Мрія” в Івано-Франківській ДМШ №1, яким вона керує сьогодні. Колективи Розалії Іванівни відомі не лише в Україні, але й за її межами.

 

Розалія Михайлів, 1963 р.

 

Народилася Розалія Михайлів 1940 року в селі Завадка на Калущині у багатодітній селянській сім’ї, релігійній, добропорядній, працьовитій. Вся родина була дуже співучою: мама завжди співала народні пісні і, за словами ювілярки, прищеплювала цим любов до співу і музики; багато пісень знала й старша сестра Розалії Іванівни. У дівчини з юних років був чудовий голос – оксамитовий, насичений альт широкого діапазону. Тож на Коляду старші дівчата завжди брали її до себе співати.

Спочатку Розалія навчалася в Завадківській школі-семирічці, а закінчила середню освіту у Голинській школі. В обидвох закладах була відмінницею. Любила точні науки і німецьку мову, багато читала (сьогодні особиста бібліотека Розалії Іванівни нараховує близько 1000 книжок української та світової класики), гарно писала твори, брала участь у літературному гуртку, з задоволенням займалася спортом: бігом на довгі дистанції, штовханням ядра, стрибками у висоту. Не раз взимку добиралася на лижах з Голиня додому – через ліси навпростець, бо звідти до рідного села було неблизько. Розалія встигала і добре вчитися, і допомагати в господарстві, тож рідні казали, що з неї вийде і пані, і добра ґаздиня.

Урок у Калуській ДМШ, 1972-73 рр.

Отримавши загальну освіту, дівчина постала перед вибором професії. З одного боку, дуже хотілося вчитися в музичному училищі, з іншого – до себе тягнув політехнічний інститут. Перемогла музика, і в 1958 році Розалія стає студенткою диригентсько-хорового відділу Станіславського (Івано-Франківського) музичного училища. Сьогодні Розалія Іванівна згадує, що непросто було починати навчання без попередньої підготовки в музичній школі. Музично-теоретичні предмети вивчала у відомого теоретика Володимира Флиса, хорове диригування – у Алевтини Зотової, вокал – у Наталії Проценко, майстерності гри на фортепіано вчилася в Ірини Гриневич та Ярослави Омеляшко. Цих та інших вчителів мисткиня згадує з великою вдячністю. Завдяки величезній наполегливості і постійній праці над собою, що поєдналися, звичайно, із вродженою музикальністю, Розалія вже в кінці першого року навчання здивувала викладачів своїми успіхами (особливо дивувалися її володінню фортепіано, не могли повірити, що вперше почала вчитися на ньому грати лише в училищі). З другого курсу дівчина стала диригентом хору на Станіславському харчовому комбінаті. Певний досвід роботи з хором у студентки був: ще до вступу в музучилище вона керувала хором у рідному селі, правда, не маючи відповідної освіти, не могла диригувати професійно і більше покладалась на свою інтуїцію (а музична інтуїція у Розалії Іванівни – виняткова). В училищі дівчині подобалися всі предмети, а найбільше – гармонія та музична література. Залюбки співала в училищному хорі під керуванням А.Р.Ставничого, виступала в складі хору в концертах. Запам’яталася Розалії постановка «Назара Стодолі», в якій, крім училищного, взяв участь хор з педінституту.

Зразковий дитячий хор «Перлина Карпат» Івано-Франківської ДМШ №1, 1991 р.

Після музичного училища Розалія Іванівна вступає до Львівської консерваторії ім. М. Лисенка, в клас видатного диригента Івана Небожинського. І в цьому закладі їй пощастило навчатися у прославлених музичних корифеїв: Анджея Нікодемовича, Богдана Антківа, Марії Білинської, Анатолія Кос-Анатольського, Євгена Козака. Завжди мала підтримку Миколи Колесси, який високо цінував її як фахівця.

Все життя Розалія Іванівна поєднує виконавсько-диригентську і педагогічну роботу. Спочатку це була праця в Калуській ДМШ (вела фортепіано, музичну літературу та дитячий хор) та з чоловічою хоровою капелою «Прометей» (1970-1976 рр.), а, переїхавши із сім’єю до Івано-Франківська, вона почала викладати в ДМШ №1 (вела хор старших класів, який назвала «Перлиною Карпат») та створила хор «Гомін Карпат» при Інституті нафти і газу.

Народна самодіяльна хорова чоловіча капела «Прометей» с. Підгірки, м. Калуш, 1971 р.

 

З колективом капели «Прометей» Розалія Михайлів познайомилася ще в консерваторські роки, коли проходила в ній диригентську практику (назва хору, до речі, належить саме їй – за однойменним твором Кирила Стеценка, який диригент ввела до репертуару капели). Співаки запам’ятали дівчину, і коли залишилися без керівника, попросили призначити на цю посаду Розалію Іванівну. Під керівництвом мисткині хор досягнув значних виконавських висот. Його рівень цілковито вийшов за межі самодіяльного, точність інтонування та культура звуку вражали. Коли в 1972 році «Прометей» виступив на Всесоюзному фестивалі хорової творчості, роботу Розалії Іванівни відзначив і похвалив корифей хорової справи Анатолій Авдієвський. Потім маестро постійно цікавився успіхами її колективів. Від нього ж, за її словами, як і від інших хорових майстрів, Розалія Іванівна почерпнула багато знань у вокально-хоровій роботі.

Мисткиня любила працювати з однорідними хорами, яким віддавала все своє вміння і любов. До хористів – малих і дорослих – ставилася як до власних дітей: любила, але й була вимогливою і строгою. Вона вміла знайти спільну мову із своїми підопічними, побудувати довірливі стосунки, що дуже допомагало спільній праці. Дуже швидко після того, як його очолила, хор «Перлина Карпат» став відомим не тільки в Івано-Франківській області – його виступи тепло приймали у Львові, Києві, Полтаві, в Польщі. В 1989 році хор зайняв перше місце в Республіканському конкурсі дитячих хорових колективів, був учасником Республіканського хорового «Свята пісні-89» на Співочому полі імені Марусі Чурай в м. Полтаві; в 1994 році хор став лауреатом обласного конкурсу «Весняні голоси» (друга премія); в 1998 р. на такому самому конкурсі отримав перше місце; ставав також лауреатом інших конкурсів та фестивалів, наприклад, отримав другу нагороду в «Міжнародному фестивалі дитячого хорового співу» у м. Рівне (1999), а у вересні 2002 р. здобув диплом третього ступеня на Міжнародному дитячому хоровому конкурсі ім. Г. Струве «Артеківські зорі». В 1999 р. «Перлині Карпат» було присвоєне звання «Зразковий хоровий колектив».

Народна самодіяльна хорова чоловіча капела «Прометей» с. Підгірки, м. Калуш. Телестудія звукозапису, м. Львів, 1973 р.

 

Хор «Гомін Карпат» був організований Розалією Михайлів у 1979 р. у кількості 80 осіб. Через шість років праці колективу було присуджено почесне звання «Народної самодіяльної чоловічої капели». Хор досяг високих творчих успіхів, став лауреатом багатьох міських та обласних конкурсів і фестивалів, виступав перед слухачами Львова, Дрогобича, Тернополя, Чернівців, Моршина, Вінниці, на могилі Шевченка в Каневі, в багатьох інших містах і селах України, мав величезний успіх у Кракові, Києві, Москві.

Загалом, відлік нагород диригентки та її хорів починається з 1972 року. Серед найбільш пам’ятних для Розалії Іванівни – Золота медаль Всесоюзного фестивалю хорового мистецтва (1972), Почесні грамоти Міністерства культури та мистецтв України, присвоєння їй звання «Заслужений працівник культури України».

Репертуар хорів Розалії Іванівни був дуже різноманітний: це й обробки народних пісень (деякі з яких вона прекрасно зробила сама), і твори українських та зарубіжних композиторів.

Народна чоловіча хорова капела «Гомін Карпат» на Львівському телебаченні, 1990 р.

Коли ми запитали Розалію Іванівну, які поради вона могла б дати молодим диригентам, вона відразу відповіла: «Диригент повинен завжди працювати над собою, збагачувати свої знання. Ніколи не переставати вчитись!» Пояснила, що цьому допоможе відвідування уроків чи репетицій у досвідчених хормейстерів, при можливості – й репетиції професійних колективів. Методична література – це також джерело поповнення знань, це добрий друг, який завжди стане підтримкою у вирішенні складних питань, що неодмінно виникнуть у роботі з хором – це процес пізнання творчості. Кожен твір, вивчений хоровим колективом, має бути новим щаблем, який підвищує його професійний рівень, що веде до збагачення внутрішнього світу його учасників. Мисткиня відзначає: коли твір вивчений досконало, коли при виконанні не виникає ніяких труднощів, він звучить легко і злагоджено, тільки тоді він може бути виконаний на сцені, викликати захоплення та вдячність у слухачів, радість і задоволення своєю працею і в диригента, і у виконавців.

Розповіді Розалії Іванівни про хорове мистецтво можна слухати годинами. Трохи поривчаста, але й м’яка манера її розмови, її тепло і простота, скромність і разом з тим невловимий чар відкривають якесь особливе віконце довіри, в якому бачиш ту любов мисткині до хорового співу, яку вона мимоволі передає співрозмовникові вже з перших слів…

 

Галина МАКСИМ’ЮК, музикознавець