У книзі-спогадах Омелян Коваль згадує, як у таборі розправлялися з братами Степана Бандери Олексою і Василем, описує два «українських» бараки в Аушвіці, в яких сиділи українці, ув’язнені за боротьбу за Українську Державу та ін. Про все це є на сторінках видання, упорядником якого є Микола Посівнич, а редактором – Ярослав Сватко.

Омелян Коваль народився 24 лютого 1920 року. У місті Долині, що на Івано-Франківщині, закінчив кооперативні курси, отримав знання з кооперації, торгівлі і книговедення. 1941 року проголошував у Долині Акт відновлення Української держави. Ув’язнений гестапо, перебував у Тюрмі на Лонцького у Львові, згодом був відправлений до в’язниці Монтелюпіх у Кракові, а звідти – до концтабору Аушвіц, де перебував 2,5 роки в списку «Бандера группе» разом з Василем Бандерою.

Після Другої світової війни став активним громадсько-політичним діячем української діаспори у Бельгії. З 1951 року впродовж 20 років очолював Спілку української молоді у Бельгії, видавав журнали для дітей та молоді «Крилаті» і «Авангард». Був головою Ради громадських організацій Бельгії, членом Ради директорів Світового конгресу українців, один з президентів Європейського конгресу українців. Підтримував Всеукраїнське педагогічне товариство, зокрема, його міжнародну педагогічну діяльність.

Майже все життя перебував за межами України. Минулого року повернувся. Тепер живе у Львові. Каже, що тут він удома і по-справжньому щасливий: «В Україні я народився і тут я маю відійти, як Господь дозволить».

Подружжя Омеляна та Іванни Ковалів нагороджене грамотою-подякою від Верховної Ради України за вагомий внесок у боротьбу за незалежність Української держави та з нагоди 96-ї річниці Листопадового чину».

Нагадаємо, У Франківську розповіли про «Копаний м’яч».