Днями

ГЕОМЕТРІЯ

Їду в маршрутці. На черговій зупинці в салон ввалюється хлопчина років сімнадцяти і питає у водія: «До Чорновола доїду?» Водій  відповідає: «Паралельно їдемо». Хлопець, уточнює: «Тобто перетинаємо?» Водій: «Паралельно, в евклідовому розумінні!»

Якось

РЕМОНТ

Історію розповів мій приятель. Переказую від першої особи.

Ремонтували ми якось квартиру. Господар затіяв перепланування, і потрібно було забрати одну стіну, некапітальну, повністю. А працювало нас троє. Ми з Сергієм і Саньок. (Санька я знаю особисто. Він стверджував, що був контужений в Афгані. Може, був, може, ні, але поспілкувавшись з ним трохи, у це легко було повірити. Вів він себе дещо… неадекватно.) Саньок, як зазвичай, побачивши, що попереду багато нелегкої роботи, злиняв, сказавши, що він на півгодини. Поки його не було, а не було його години зо дві з гаком, ми з Сергієм цю стінку акуратно підтяли знизу і з боків, щоб потім легко завалити її. В результаті стіна буквально висіла на верхній частині. І ось, закінчивши, ми сіли покурити, перед тим як її валити. Тут з’являється Саньок з двома пляшками портвейну і якимось кримінального виду типом, обидва вже добряче напідпитку. Сіли пити портвейн і почали вчити нас життю. Приведений тип став показувати, як він вміє бити ногами і як він бив духів в Афгані. Словом, через хвилин п’ятнадцять дістали вони нас остаточно. Сергій зривається з місця і з криком “Зараз я покажу тобі, як треба ногами бити!” підбігає до стіни, лупить її з усієї сили ногою і відскакує подалі. Тип стояв якраз біля колишнього дверного отвору, так що коли стіна акуратно лягла навколо нього, він залишився цілий і неушкоджений. Заволав тільки “Хлопці, та ви що! Я ж пожартував!” і швиденько змився, чомусь задкуючи. Напевно, боявся штани розплескати.

Колись

АФЕРИСТИ

У році десь 90-му ФБР розплутувало довжелезний клубок злочинів, які лежали в основі могутності фінансової імперії американського мільярдера Мілкена. З перших газетних шпальт на мене дивилися великі фотки цього мільярдера – смаглявий сорокарічний мачо середземноморського типу з похмуро-пристрасним поглядом палаючих пекельним вогнем очей – справжній демон, мало не обвалив вже тоді всю американську фінансову систему. Особливо симпатичним був чорний, як смола, жорсткий їжачок непокірного кучерявого волосся, яке згодом, на жаль, виявилось перукою. Після арешту загар з мільярдера зліз, іміджмейкери також постаралися, і з газетних фоток тепер дивився лагідний нешкідливий маленький лисий чоловічок років п’ятдесяти в окулярах, що опирається на свою благодійність. Заради арешту цього чоловічка були випущені на свободу декілька десятків закоренілих, спійманих на гарячому злочинців, які дали свідчення на рибку побільше – і так до самого Мілкена. Він би, напевно, теж когось заклав в обмін на свободу, але найбільшою рибкою в цій компанії виявився він сам, вище закладати було вже просто нікого. Мене в цій довгій історії приколола середина розслідування, коли піймалися два українці, скромні клерки дуже солідного американського банку. Вони теж отримали свободу, але попутно ФБР попросило їх повернути сто тисяч доларів, отриманих за нелегку працю зі зливання Мілкену конфіденційної інформації. У відповідь клерки заявили, що відразу після отримання хабара з ними обома трапився найгостріший напад каяття, в ході якого вони в стані афекту порвали всі ці кляті долари на дрібні шматочки і спустили в унітаз. Американський суд цим поясненням задовольнився. Як то кажуть, там де українець пройшов, єврею робити нічого.