У селищі Брошнів-Осада між кровними родичами виник “земельний” конфлікт. Тітка з племінницею долають сім кіл українського судочинства, аби довести свою правоту. Вже двічі вони судилися в Рожнятівському райсуді та стільки ж в апеляційному суді Івано-Франківської області, дійшли до Вищого спеціалізованого суду. Втім, як з’ясував журналіст “Галицького кореспондента”, копнувши глибше, спірну землю приватизували зі значними порушеннями.

 

Марія Станкевич мала двох дівчат, Дарію та Ярославу. Всі вони мешкали в дерев’яному будинку на вул. Січових Стрільців, 49, який ще до війни побудував заможний поляк. Перший поверх ділили родини Іваник та Пугач. На другому, який є радше мансардою, ніж повноцінним поверхом, жили Станкевичі. Загальна площа обійстя у центрі селища, де спільно господарювали сусіди, становила понад 60 сотих.

Діти повиростали, дівчата вийшли заміж, народили власних дітей. Дарія змінила прізвище на Бордун, народила дочку Тетяну. На життя не нарікала, бо завжди мала добру роботу, чоловік був при владі, тож бідувати не доводилося.

Слава доглядала маму, народила троє дітей та мешкала неподалік.

Кожна сім’я жила своїм життям, поки їм не випала нагода поділити ласі землі. До певного часу жодної проблеми не виникало, адже неформальний поділ на грядки існував віддавна. Згідно з законом, по 11 сотих наділу за кожним з жильців закріпили рішенням селищної ради. Неподіленим залишився сад.

 

Марічка, що живе на даху

Житло та землю бабуся Марія Станкевич ще у 2005 році подарувала внукові Віктору, синові Слави. Коли вона померла, її дочка Дарія, не знаючи про те, що правонаступником має бути один із внуків, береться потайки приватизувати добрий кавалок саду, що належить до хазяйського подвір’я. Про оформлення документів та привласнення землі решта родичів дізнаються випадково, кілька років опісля.

Власне, не родичі, а одна з сусідок – Пугач – перша забила на сполох. Щойно вона пішла оформляти приватизацію на землю, дізналася, що їхнє подвір’я вже давно і без дозволу поклаптикували. Їй виділили клапоть під парканом, до якого немає підходу, а власницею чималого шматка землі неочікувано виявилася Дарія Бордун. Більше того, отримавши документи на руки, вони у рішенні побачили чимало зловживань: підроблений підпис бабусі на документах та неузгоджені території з сусідами.

Також у справі є заява землевпорядника Любові Яремко, де вказано, що вона видала довідку про те, що тітка користувалася земельною ділянкою з 1993 року. Це неправдива інформація, адже земля закріплена за Станкевич Марією і вона жила до 2006 року. За цим фактом прокуратурою була проведена перевірка, де чітко вказано, що відбулося подання чиновником завідомо неправдивої інформації. У зв’язку з давністю випадку кримінальної справи не порушили.

Інший важливий момент – у судовому засіданні Яремко визнала той факт, що земля дійсно закріплена за цим будинком і її ніколи не відносили до загального користування.

Та біда не приходить одна. Три роки тому помер власник житла Віктор Лучкович, а півроку тому – його мати Слава. Наразі відстоювати родинні інтереси доводиться сестрі Віктора Марії.

 

Я не я і хата не моя

“Так, я підписала цю схему, але в ній були підписи всіх жильців будинку, це не робилося підпільно. Ця Бордун і Лучкович – рідні сестри, я їх не ділила, то фірма “Вектор”. Вони платили гроші, двадцять разів ту схему переробляли, мені все одно, чи вздовж, чи впоперек, чи кругами наділи розписані. Вони всі були присутні на сесії, це вам можуть засвідчити депутати”, – виправдовується землевпорядник селищної ради Брошнів-Осади Любов Яремко, яка працює на цій посаді три десятки років.

Яремко пояснює, що аби виготовити проект відведення земельної ділянки, спершу дають дозвіл, готують схему, сусіди погоджують межі. Має бути підпис головного землевпорядника, архітектора, зібрані документи мають пройти перевірку. І аж тоді можна їх затвердити на сесії.

Марія Лучкович стверджує, що все відбувалося навпаки: “Після одного з судів нас відправили в архів. Ми почали переглядати довідки, прикріплені до справи. На кожну людину була ціла стопка паперів, а коли ми знайшли Бордун, там, може, було три-чотири папірці: Державний акт на право власності, ще якийсь документ і схема розподілу землі”.

До того ж, територію саду поділили особливим чином: Ірина Іваник отримала 3 сотих, Ганна Пугач – 4, а Дарія Бордун – аж 7. На геодезичній зйомці ж вказано, що землі не Бордун, а Станкевич. Натомість у документі на право власності стоїть прізвище Бордун.

“Та Бордунка із Пугачкою, Іваничкою сюди постійно лазили, ділилися. Ні Станкевич, ні Марічки, ні Маріччиної матері тут, в сільраді, не пригадую. Може, вони до Боровича приходили, ви його спитайте”, – землевпорядниця спілкується емоційно. Або судова тяганина її неабияк налякала, або жінка розуміє, що рано чи пізно правда візьме гору. Журналіста “ГК” із незручними запитаннями жінка скеровує до колишнього селищного голови Володимира Боровича, додаючи: “Він із Дарією Бордун товаришували, разом з нею в хорі співали, усі її сімейні справи він знає краще”.

Шукати екс-голову Брошнева ми не стали, бо відношення до справи він має опосередковане. Лише нагадаємо, що у 2012 році Рожнятівська райпрокуратура скерувала до Рожнятівського райсуду кримінальну справу, одним із шести фігурантів якої був Борович. Посадовцям інкримінували ст.191 (Привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем), ст.364 (Зловживання владою або службовим становищем), ст.366 (Службове підроблення) та ст.172 (Грубе порушення законодавства про працю) ККУ. Досі всі фігуранти цієї справи перебувають на підписці про невиїзд.

“Слава хворіла, поховала сина – їй було не до землі, а сестра Дарка цим зайнялася. Натомість вона завжди казала, що подарує землю племінниці Марічці, а в кінцевому результаті власником виявився зять”, – додає на завершення Яремко.

 

З рідної землі і ворона мила

“Мама була старенька і каже: я не можу переписати все одній дочці, а тобі нічого не дати. Я кажу: мені нічого не треба. Тим більше, що там залишився племінник, який жив біля мами”, –  Дарія Бордун розповідає власну версію суперечливих подій. Жінці понад 60 років, вона і досі працює в місцевому Будинку культури.

За словами Дарії Василівни, бабуся на внука Віктора переписала житло і 11 сотих землі, на яких було рішення селищної ради. А на великому подвір’ї залишався неприватизований сад, який мали розділити між усіма. Сталося це у 2007 році. “Ми, троє сусідів, пішли в селищну раду, і я написала заяву, що мені як дочці мама виділяє землю. Сусіди отримали одинакові частини. Якщо мама мала 11 сотих, то в садочку мені вийшло 7 сотих”.

Дарія Бордун нарікає на сусідку Валентину Пугач, яка почала  намовляти родичів, бо її наділ підходить впритул до частини сусідчиного подвір’я.

“Це був сад загального користування, і нам сказали: приватизуйте, бо може будь-хто написати заяву і забрати”, – додає Дарія Василівна. Втім, “будь-ким, хто написав заяву і забрав”, стала саме вона, тоді як, за законом, прав на приватизацію не мала. Жінка навіть не була прописана в будинку.

На запитання ж, як так вийшло, що земельники вділили їй суцільний повздовжній кавалок площею 7 сотих, а сусідам дісталися трикутні закапелки попід парканами, де немає доступу до землі, жінка чіткої відповіді дати не може. “Ну, може, ми і недобре, якось так кусками поділили. В мене є державний акт, всі документи. То мамина воля, вона так нас двох поділила. Того я не хотіла, але сталося так, значить я маю терпіти”, – доказує Бордун.

Власне, “терпіти” Дарії Василівні доводиться чимало. За словами односельчан, поруч із Будинком культури, в парковій зоні поміж беріз, “випадково” виріс триповерховий будинок, а за документами там мав би бути кіоск. Це власність її родини. За часів керівництва попереднього голови Брошнів-Осади, з яким вони разом у хорі співали, жінці вдалося отримати принаймні дві ласих земельних ділянки. Одну – з побудованою триповерховою хатою – одразу продали, на іншій живуть.

Прокуратура неодноразово цікавилася земельними справами у селищі Брошнів-Осада, бо люди, які перебували в черзі, наділів не дочекалися, а ті, що були ближче до керівництва селищної ради, їх отримали. Але скандал розгорівся, а потім поволі стих.

 

Букви, що тікають

Племінниця Дарії Бордун Марія однозначно стверджує, що всі підписи від імені бабусі підроблені. Вона показує бабусин підпис на братовій дарчій. Прізвище написано скоцюрбленими буквами, літери розбігаються в різні боки, бо у бабусі сильно тряслися руки. Вона не те, що писати, інколи втримати щось в руках не могла. Натомість на документах, достовірність яких намагається довести її тітка Дарія, прізвище Станкевич написане акуратно. На карті-схемі ПП “Вектор”, що проводило земельний поділ, є підпис Станкевич, тоді як бабусі вже рік не було на цьому світі.

36-річна Марія Лучкович відстоює свої права навіть не через бажання отримати назад незаконно вилучену землю, а тому, що все зроблено з величезними порушеннями, а всі учасники земельних махінацій пов’язані круговою порукою.

“Я Богу душу не винна, це була мамина воля. Чи вона правильно оформлена, чи неправильно, мені депутати рішення давали. Як там той “Вектор” оформляв, я не знаю. Сказали ту справку принести, сказали іншу, так я собі їздила, аж тоді приватизувала. І було би все добре, якби сусідка не намовила племінницю”, – виправдовується Дарія Бордун та скаржиться, що суди, які тягнуться три роки, багато здоров’я забрали. Обіцянку ж родинний клапоть переписати на племінницю жінка наче забула – у новій позовній заяві сказано, що земельну ділянку вона продала зятеві.

Ірина ТИМЧИШИН

 

ПІД ТЕКСТ:

Вищий спеціалізований суд України (ВССУ) з розгляду цивільних і кримінальних справ 11 червня 2014 р. постановив скасувати рішення Рожнятівського районного суду від 19 листопада 2013 р. та рішення апеляційного суду Івано-Франківської області від 24 грудня 2013 р., а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

У рішенні ВССУ чітко вказано, що суди не звернули увагу на листи прокуратури, де була проведена перевірка і було встановлено, що фактично передача землі була здійснена на підставі неправдивої інформації.

Але остаточне рішення ВССУ не вступило в дію, бо виявилось, що земельна ділянка має нового власника, яким став зять Дарії Бордун Петро Рудий.

 

Земельна справа знову пройшла через Рожнятівський районний суд та апеляційний суд Івано-Франківської області, де вже традиційно претензії Марії Лучкович судді відхилили. Та жінка не здається і вдруге звертатиметься з касаційною скаргою до ВССУ.