За добу до календарної весни, з настанням якої завжди асоціюються надії на краще, сталося непоправне. Близько опівночі з 27 на 28 лютого в центрі Москви застрелили відомого російського опозиціонера, великого друга України і особистого ворога Путіна, 55-річного Бориса Нємцова. Ця подія затьмарила найтрагічніші події останнього часу, змусила світ ще далі відсахнутися від Росії та заговорити про початок у ній терору на кшталт сталінського.

Вбивство сталося за якихось 200-300 метрів від Кремля, на Великому Москворіцькому мості. Одна з віддалених камер спостереження не зовсім чітко зафіксувала, як кілер вискочив з білого авто, зробив кілька пострілів з пістолета політику в спину, заскочив у машину і втік. Борис Немцов помер на місці. Київську знайому політика, 23-річну топ-модель Анну Дурицьку, яка була з Нємцовим у той фатальний час, вбивця не зачепив.

Вбивство Нємцова шокувало весь демократичний світ. Навіть у заляканій путінській Росії смерть яскравого опозиційного політика вивела на вулиці тисячі небайдужих громадян у багатьох містах. У Москві в неділю на марш пам’яті Бориса Нємцова прийшло понад 50 тисяч людей, що для російської столиці в нинішніх умовах все більших утисків політичних та громадянських прав і свобод є значним досягненням.

 

“Весна” не прийшла

На 1 березня у Москві був запланований протестний марш “Весна”, одним з організаторів якого був і Борис Нємцов. У п’ятницю, незадовго до вбивства, в радіоефірі “Еха Москви” він закликав людей вийти на протестну акцію проти політики президента Путіна. Нємцов, як відомо, різко виступав проти російської агресії в Україні. За словами його соратника по політичній партії “РПР-ПАРНАС” Іллі Яшина, у найближчий місяць Нємцов збирався оприлюднити доповідь з документальними доказами участі російських військових в бойових діях на Донбасі. Але чи могла опозиційна діяльність Нємцова стати приводом до його вбивства?

Офіційна Москва вважає, що ні. Прес-секретар російського президента Дмітрій Пєсков заявив, що це “жахливе вбивство має всі ознаки замовного і, звичайно, вельми схоже на таку велику провокацію”. Прокремлівські ЗМІ одразу ж зайнялися вибудовуванням версій вбивства Нємцова, покликаних відвернути підозри від Путіна та російської влади загалом як найімовірніших замовників злочину. Ними висуваються припущення, одні абсурдніші від інших. Від, наприклад, помсти ісламістів за засудження Нємцовим розстрілу редакції французького журналу “Шарлі Ебдо” до вбивства на ґрунті ревнощів. Але найбільше версій про те, що опозиціонера вбили вороги Путіна і Росії, щоби підставити президента. Спектр цих ворогів також широкий – від “гарячих голів” з російської опозиції до ЦРУ, СБУ, “Правого сектора” тощо.

Судячи з такої пропагандистської “артпідготовки”, мало хто сподівається на справедливе розслідування цього явно замовного вбивства. Якщо навіть припустити, що російська влада зможе знайти і продемонструвати стривоженому суспільству кілера, то у викриття замовника ніхто не вірить. Зокрема, опозиціонер Гаррі Каспаров вважає, що “Путін фактично розпочав і закінчив розслідування в той момент, коли тіло Бориса Нємцова ще не охололо, а він вже назвав це вбивство “провокацією”. У статті для американської газети “The Wall Street Journal” Каспаров пояснює, що “цей майстерний термін використовується, щоб натякнути: вороги російського президента вбивають один одного, щоб присоромити безсоромного”.

На думку вже згаданого Іллі Яшина, вбивство було дуже професійно сплановане й організоване: “Те, що злочинців не вдалося спіймати по гарячих слідах, також свідчить на користь версії про те, що це були професіонали, які прекрасно знають, як організована робота московської поліції і системи охорони”.

 

Керована ненависть

Прибічники російського президента також заявляють, що політична діяльність значно менше популярного в народі Нємцова ніяким чином не загрожувала владі Путіна. Можливо, це і так, судячи з незначної кількості росіян, які підтримують протестні акції опозиції, але проблема полягає в дещо іншому.

Після анексії Криму та розв’язанні війни на Донбасі Кремль зосередився на пошуку внутрішніх ворогів. Завдяки пропагандистській риториці ненависті, яку безперервно впродовж останнього року транслюють провладні федеральні ЗМІ, фактично сформувалася вільна армія “месників”, готових діяти “на благо Росії”, не чекаючи інструкцій.

Нємцов потрапляв в усі інтернет-списки “ворогів Росії”, що складалися і поширювалися прихильниками Путіна. І з меншою чи більшою вірогідністю можна спрогнозувати, що якщо слідству не вдасться знайти у вбивстві Нємцова “український слід”, то другим у списку винних може виявитися хтось із “патріотичних виродків”. 

Принагідно нагадаємо, що 21 лютого, якраз напередодні Прощеної неділі, новий пропутінський рух “Антимайдан” провів багатолюдний марш під гаслом: “Рік Майдану. Не забудемо! Не пробачимо!”, де прямо звучали закликали до насильства проти “п’ятої колони”. Відтак вбивство біля Кремля відомого опозиційного політика можна сприйняти і як чіткий сигнал суспільству: людей, які будуть противитися політиці Путіна, будуть нищити, де б то не було.

Причини такої ситуації розкриває оглядач інтернет-видання “Грані.ru” Ілля Мільштейн: “Річ у тому, що небувалий режим, збудований в РФ, без ненависті просто немислимий. Це духовна скріпа, на якій тримається влада, і вся історія путінської Росії є історією вміло спрямованої ненависті щодо різних людей, соціальних груп, країн, народів. Спершу чеченці, потім олігархи з їх телеканалами, пізніше грузини, тепер українці, європейці, американці, і завжди – незгодні”.

А тому, якими б несподіваними не виявилися результати розслідування, найголовніша вина за це вбивство лягає на нинішню російську владу. Бо саме вона, роз’ятрена неоімперськими амбіціями, заразила майже весь російський організм цим вірусом ненависті, якого без хірургічного втручання вже, схоже, не позбутися.

“Бувають історичні моменти, коли смертна туга від продовження влади стає страшнішою від будь-якої крові”, – написав у “Твітері” російський політолог Станіслав Бєлковський. І це чи не найточніший опис того стану, в якому мав би перебувати кожний порядний росіянин сьогодні.

Тарас ТКАЧУК

 

 

ПІД ТЕКСТ

Реакція світу на вбивство Нємцова

Президент США Барак Обама висловив думку, що вбивство політика – це частина того, що дозволило Росії розв’язати агресію проти України. 

“Це свідчить про те, що в Росії, принаймні всередині країни, створений клімат, в якому громадянське суспільство, незалежні журналісти, люди, які прагнуть обмінюватися інформацією через інтернет, все частіше зазнають погроз і обмежень”, – заявив Обама.

Канцлер ФРН Ангела Меркель назвала це “підлим вбивством” та закликала російську владу знайти і покарати винних.

Президент Франції Франсуа Олланд охарактеризував Нємцова як “сміливого захисника демократії, який ніколи не втомлюється, і рішучого борця проти корупції”.

Генеральний секретар Ради Європи Турбйорн Ягланд сказав: “Я шокований і вражений тим, що ключовий опозиційний лідер Борис Нємцов був застрелений”.

“Вбивство Бориса Нємцова показує, що Росія скочується у пітьму терору проти власного народу”, – заявила президент Литви Даля Грибаускайте.

“Вбивство Нємцова – ганебний, але закономірний крок Кремля, що копіює дії Сталіна: спочатку винаходять зовнішнього ворога, далі – репресії”, – вважає постпред України при ООН Юрій Сергєєв.

“Росія втратила ще одну видатну особистість, яка відмовилась жити на колінах”, – написав у соцмережі голова РНБОУ Олександр Турчинов.

“Він був містком між Україною та Росією. Пострілом убивць це зруйновано”, – написав у “Фейсбуці” президент України Петро Порошенко.

А у вівторок, в день похорону Бориса Нємцова, він нагородив російського опозиціонера українським Орденом Свободи посмертно.

 

“Для нього свобода була універсальною цінністю, яка не знає державних кордонів і будь-яких меж. Він розумів, що без вільної України не може бути і вільної Росії. Він боровся за свободу України і за свободу Росії. Тому я вирішив нагородити Бориса Юхимовича Орденом Свободи”, – сказав Порошенко.

 

Читайте також:

Кривавий слід Кремля