Якийсь час вважалося, що існує одна форма захворювання пародонту – тканин, що оточують зуб – пародонтоз. Вважалось, що це завжди первинно дистрофічний процес – в кістковій тканині альвеолярного паростка щелеп та інших тканинах пародонту, розвивається внаслідок атеросклерозу, інших порушень кровоносних судин або змін нервової системи на різних рівнях. Проте дослідження вчених впродовж років показали, що поряд із дистрофічними існують і запальні та самостійні в клініко-морфологічному плані захворювання пародонту, які супроводжують захворювання системи крові, ендокринну патологію, авітаміноз тощо.

Відповідно до класифікації ВООЗ, до захворювань пародонту відносять гінгівіт, пародонтит, ідіопатичні захворювання пародонту, пародонтому.

Для гінгівіту характерне запалення ясен, відсутність пародонтальних кишень біля зубів і рентгенологічних змін кісткової тканини міжзубних перегородок.

Профілактика гінгівіту передбачає використання засобів, спрямованих на запобігання утворенню бактеріального нальоту, навчання і контроль за дотриманням правил гігієни порожнини рота (при цьому важливе значення має санітарно-освітня робота серед населення, яку активно проводять лікарі нашого закладу), застосування методів і засобів, які підвищують стійкість тканин пародонту до мікробних та інших впливів. Важливу роль відіграє підвищення загальної опірності організму.

Для лікування успішно застосовують антимікробні препарати на основі рослинних екстрактів (сангвіритрин, лютенурин, ротокан, гівалекс, стоматофіт, холісал, метрадонт), які мають високу антимікробну дію, антисептик хлоргексидин. Всередину призначають аскорутин, препарати кальцію, вітаміни групи В.

Під терміном «пародонтит» розуміють захворювання, при якому запальний процес поширюється на прилеглі тканини – циркулярну зв’язку зуба, періодонт, кісткову тканину альвеолярного паростка. Часто трапляється гостра форма пародонтиту.

У практиці стоматології ми частіше маємо справу з хронічною формою захворювання і її загостреннями. Характерними є такі ознаки: наявність пародонтальних кишень, деструкція кісткової тканини різного степеня, що і зумовлює різну симптоматику.

Ознаки легкого пародонтиту: яснові сосочки набряклі, ціанотичні; яснові кишені  глибиною до 4 мм, зуби стійкі, ясна злегка кровлять при механічному подразненні.

При пародонтиті середньої важкості патологічні зміни більш виражені, кровоточивість ясен під час чищення зубів значна, яснові кишені завглибшки 4-5 мм, резорбція кістки міжзубних перегородок 1/3 – 1/2 висоти, тому спостерігається патологічна рухомість зубів, можлива поява трем (проміжків) внаслідок зміщення зубів.

Важкий пародонтит характеризується появою болю, утрудненим жуванням через розхитування зубів, неприємний запах з рота. Зуби часто змінюють своє положення в зубній дузі, можуть зміщуватися у бік видаленого зуба, спостерігається віялоподібне положення. Міжзубні яснові сосочки нещільно прилягають до поверхні зубів, пародонтальні кишені в яснах мають глибину більше 5 мм з грануляціями і під’ясновими зубними нашаруваннями. Виражена рухомість зубів. На рентгенограмі помітна резорбція кісткової тканини альвеолярного паростка на 2/3 і більше висоти міжзубних перегородок чи оголення висоти кореня. Захворювання швидко прогресує, може виникнути гноєтеча і абсцесування. Можливе випадання здорових і неушкоджених зубів, а також інтоксикація з підвищенням температури тіла, слабкістю, головним болем. Лікування комплексне, вимагає терапевтичних, хірургічних та ортопедичних заходів.

У стадії ремісії проводиться відновне лікування. З цією метою використовуються засоби, які впливають на кровоносні судини, обмінні процеси в організмі хворого і в пародонті.

Рекомендуються фізичні фактори: масаж, д’арсонвалізація, електрофорез. Важливо дотримуватись гігієни. Такі хворі перебувати знаходитися під наглядом лікаря, оглядатися два рази на рік, а за потреби – і частіше.

Чим відрізняються прояви захворювання при пародонтиті і пародонтозі? Для пародонтозу характерними є поява свербіння в яснах, біль зубів від температурних подразників. При пародонтозі нема клінічно вираженого запалення ясен. Слизова ясен бліда, щільно охоплює шийку зуба, яснових і пародонтальних кишень, а також відсутні зубні нашарування. При пародонтозі середнього і важкого степеня спостерігається ретракція (ущільнення) ясен, внаслідок чого зубні проміжки чітко виражені.

Дистрофічні зміни в тканинах пародонту часто розвиваються як місцеві прояви системної дистрофії, викликаної захворюваннями внутрішніх органів і систем (атеросклероз, гіпертонічна хвороба, захворювання нирок), ендокринними порушеннями. Перебіг пародонтозу при відсутності ускладнень, як-от запалення ясен, травматична ситуація внаслідок видалення зуба і т.п., переважно тривалий. У комплексній терапії пародонтозу найперше – це лікування основного захворювання і гігієнічно-профілактичні заходи в порожнині рота.

Таким чином, стоматологія має низку методів і засобів лікування захворювань пародонту. Правильна діагностика і своєчасно проведене лікування дозволяють в одних випадках досягти повного одужання, а в інших – стійкої ремісії. Особливого значення набувають діагностика і лікування на ранніх стадіях захворювання. При цьому слід пам’ятати, що успіх лікування значною мірою залежить від уміння і бажання пацієнта дотримуватись гігієни порожнини рота. Актуальним завжди залишається правило –профілактичний огляд у стоматолога слід проходити двічі на рік.

Леся КІРІНДАС, стоматолог-терапевт Івано-Франківської міської стоматологічної поліклініки, завідувач відділу