В Івано-Франківську громадськість занепокоєна ремонтом однієї з центральних вулиць – Грюнвальдської. Там демонтують старовинні бордюри та плитку, замінюючи її на звичайну шестигранну бруківку. Головний комунальник міста стверджує, що ніякої цінності у тій плитці немає. Але у мерії та у відділі охорони культурної спадщини визначають її вік по-різному.

 

Історичність треба зберегти

Активіст Олег Наворенський вважає, що хоч це не мегаважливо для Івано-Франківська, але такий маленький клаптик старовини потрібно зберегти. До того ж, біля скверу є частина дуже цікавого мощення пісковиком та плитами з каменю. На його думку, цю частину мощення старого «хідника» після ремонту потрібно зберегти. Хоча б тому, що вона прослужить довше, ніж нова бруківка.

«Це ще один штрих, ще одна риса старовини, яку я більше ніде не бачив. Мені це не байдуже, бо йдеш по цих бордюрах і розумієш, що, наприклад, по них ще твій прапрадід ходив. Тому для мене це важливо, – пояснює Наворенський. – Звичайно, можна все закласти бруківкою і казати, що в нас все дуже красиво. Але є в нас люди, які або міста не люблять, або в них свої поняття про красу, або просто немає того бачення, як треба зберігати спадщину».

Активіст вважає, що у старих вуличках має залишитися щось автентичне. Однак припускає, що, очевидно, зробити щось нове для замовників і виконавців вигідніше, ніж відремонтувати старе. Але навіть якщо цю плитку (пісковик) ставили в кінці 50-х років, то це означає, що їй вже майже 70 років. А якщо врахувати, що нашому місту 350 років, то ця плитка – це 20% його історії. «Невже це так мало?» – дивується він.

На закиди тих, які кажуть, що по цій плитці неможливо пройти і можна поламати каблуки, колишній начальник відділу з питань охорони культурної спадщини Івано-Франківська Ігор Панчишин наводить приклад Риму: «По Аппієвій дорозі в Римі неможливо їздити, там неможливо ходити, але справжні римляни бережуть той її кавалок, аби бути впевненими, що вони ще римляни!»

 

Самодіяльність комунальників

Категорично проти нової бруківки та бордюрів на цій вуличці і теперішній начальник відділу охорони культурної спадщини Володимир Ідак. Він називає ремонт «нічим іншим, як самодіяльністю комунальних служб». Звернення з вимогою припинити такий ремонт він уже направив у департамент житлової, комунальної політики та благоустрою. Ідак пояснює, що бордюри та плитка – дуже цінні, вони ще з початку минулого століття. Їх клали тоді, коли й будували будівлі, де зараз знаходиться міський суд та архів.

«Ці бордюри викладені з відповідним заокругленням. А наявні бордюри, які вони кладуть, – бетонні. Якщо ті витримали більше ста років, то хто дасть гарантію, що нові витримають таку кількість років? Якщо бордюр десь надбитий, протертий, ногами зачовганий, то в цьому і є той тертий шарм старого міста», – акцентує він.

За словами Ідака, він особисто ходив на зустріч з головним комунальником міста Михайлом Смушаком та висловив свої зауваження з цього приводу. Втім відповідей від комунального департаменту поки що немає.

«Ми це питання відслідковуємо, бо воно набуває резонансу. Дуже багато громадських активістів звертаються до нас, і воно має вже серйозне звучання. В контексті це накладається на те, що вони зараз знову за своєю ініціативою, без участі департаменту архітектури планують реконструкцію вулиці Тринітарської зі знищенням наявних елементів мощення, де є старовинна плитка – трилітка та кам’яні бордюри», – зазначає він.

Ідак зауважує, що раніше всі дороги були оперезані старовинними бордюрами, поки не налагодився випуск бетонних бордюрів і бруківки. І, на жаль, у нас немає такого реєстру, де б обліковувалися давні бордюри, плитка, огорожі тощо. Тому їх збереження – на совісті органів управління. «Нам повідомили, що ці бордюри і плитку складують на складі. Але для чого їх складувати, а не використовувати? Де їх тоді класти? В Опришівцях чи Микитинцях, якщо вони мають бути в центральній частині міста?» – обурюється він.

 

Пісковик – не цінність

Через декілька днів на пост Олега Наворенського у мережі нарешті відгукнулися міський голова та головний комунальник. Руслан Марцінків пояснив, що міняють виключно пісковик та гальку, які були встановлені в кінці 50-х років, – «бордюри не чіпали». А Михайло Смушак запевнив, що частини, які вистелені пісковиком, збережуть, так само як і бордюри.

За його словами, вулиця Грюнвальдська потенційно могла б бути однією з окрас міста, якби не декілька новобудов, хаотичних ремонтів тротуарів, сходів до численних магазинів, спотворення фасадів історичних будівель дешевими пластиковими вікнами тощо. «Ремонт тротуарів, який зараз проводиться нашим департаментом, теж не є комплексним, але ми постараємось зробити пішохідні зони більш зручними, доступними, красивими, а також максимально збережемо історичні елементи. Зокрема, старі кам’яні бордюри, які буде перекладено. У районі зеленої зони, навпроти скверу буде облаштовано новий скверик, який максимально збереже свою автентичність. Там, зокрема, буде викладено частково доріжки з наявного пісковика», – пояснює він.

Смушак запевняє, що ті ділянки, де ще добра плитка та бордюри, не будуть чіпати. Зокрема, залишать заокруглені бордюри. Разом з тим, він зазначає, що пісковик там укладений у 80-х роках і на сьогодні ніякої цінності не має. «Пісковик навпроти суду ще більш-менш зберігся, тому ми його частково використаємо і обрамимо в бруківку. Щодо каміння є питання. Я би його залишив. Ми постараємося його вписати в загальну картину, але це також не є цінністю. Ми зносимо пам’ятки архітектури, які збудовані до 1900 року, а за якийсь річковий камінь впираємось», – міркує Смушак.

Всю плитку і бордюри, які комунальники знімають, передають на склади КП «МДК». Потім, коли треба щось відремонтувати, їх звідти беруть. Однак брати вже раніше демонтований пісковик та викладати його повністю на вул. Грюнвальдській головний комунальник не бачить сенсу, бо він не дуже зручний для тротуарів. «Говорити, що потрібно там зберегти всю плитку в тому вигляді, який є, то… краще вже взагалі не чіпати і хай руйнується вулиця», – резюмує Смушак.

Насправді ж ситуація не зовсім така, як її описують міський голова та головний комунальник. На ділянці з боку міського суду вже демонтували всю плитку і бордюри, навіть заокруглені. Зараз робітники укладають там звичайну шестигранну бетонну бруківку. Чи збережуть старовинні бордюри та мощення навпроти, наразі невідомо. Івано-Франківськ, який позиціонує себе як історичне місто, невпинно втрачає свою історичність.

Наталя ДЕРКЕВИЧ