Чи справді диригент аж такий важливий на сцені? Іванофранківець Роман Дзундза переконує, що так. Каже, що диригування – то є ціле мистецтво і глибока філософія. Такий собі складний конструктор, який потребує досконалої ретельності. Основне завдання диригента – переконати всіх у правдивості того, що ти робиш: і глядачів у залі, й музикантів на сцені. Потрібно, аби музиканти змогли передати саме ті почуття і емоції, які автор вкладав у твір. І власне диригент повинен задати правильну інтонацію. Аби передати істинну призму композитора, диригент має володіти багатим життєвим досвідом. Бо ж як можна розповідати, скажімо, про любов, якщо ти ніколи не кохав?

«Двох однакових виконань одного музичного твору не буває, – пояснює Роман Дзундза. – Скажімо, якщо твір про кохання, то кожен музикант передаватиме його по-різному, адже в кожного власний життєвий досвід: хтось пережив щасливе кохання, а комусь довелося пізнати тільки нерозділену любов».

Музичний твір, як правило, переповнений різноманітними динамічними відтінками, і якщо кожен гратиме у своєму темпі – так, як він відчуває і розуміє, то на сцені запанує анархія. Саме диригент покликаний підтримувати порядок і збалансованість усіх учасників. «Хор чи оркестр має звучати як одна людина, як один інструмент із великою палітрою», – додає Роман.

До речі, диригування хором і оркестром дуже відрізняються між собою. Друге є значно складнішим, адже в рази багатше за музичними відтінками, які треба відтворити і передати. Тим паче кожен інструмент має свій колорит. Талановитий іванофранківець змалку співав, ще у 5-річному віці мав честь виконувати гімн України у супроводі духового військового оркестру під час першої посвяти івано-франківських вояків в уже незалежній Україні. Отримав обласну премію ім. М. Підгірянки за особливий внесок у розвиток музичної культури міста. У 15 років вступив до ІФДМУ ім. Д. Січинського, де опанував хорове диригування. Потім із відзнакою закінчив ЛНМА ім. М.Лисенка, спершу на кафедрі хорового, а згодом і оперно-симфонічного диригування. Працював у професійних хорах Львова, очолював Народну хорову капелу студентів «Гаудеамус», що при «Львівській політехніці». У 2011-му капела отримала першу премію на всеукраїнському фестивалі «Співоча феєрія». Того ж року Роман став дипломантом 5-го Всеукраїнського конкурсу хорових диригентів.

Кілька років тому чоловік повернувся до рідного Івано-Франківська. Очолював оперну студію на базі кафедри академічного та естрадного співу Інституту мистецтв ПНУ ім. В. Стефаника, а також був викладачем та диригентом студентського симфонічного оркестру в Івано-Франківському музичному училищі. Нині – керівник музичної частини в обласній філармонії.

Окрім цього, пише для своєї дружини, солістки обласної філармонії Ірини Ключковської, аранжування багатьох творів різного жанру. Зараз Роман працює над унікальним проектом для своєї дружини, в якому духовна музика XVІІ-XVIІІ ст. звучатиме в перекладі на ансамбль саксофоністів та голосу. Проект презентують уже на початку квітня під час міжнародного фестивалю органної та камерної музики у Львові.

Наталя МОСТОВА