Епілепсія – не вирок, не страшний діагноз і навіть не жахлива хвороба.

З грецької «епілепсія» – це «конвульсії», «судоми». Саме так і пропонує сучасна медицина трактувати цей донедавна страшний у свідомості людей діагноз: часті чи поодинокі напади конвульсій, які виникають спонтанно.

Щороку навесні у всьому світі проводять «Фіолетові дні» – дні підтримки людей з діагнозом «епілепсія». Під час нападу люди, які випадково опиняться біля хворого, мають можливість і повинні надати першу допомогу. Тому дуже важливо знати, як правильно це зробити. З цією метою дитячий лікар-невролог, завідувач Центру ранньої медико-соціальної реабілітації дітей з органічним ураженням нервової системи Руслана Тромпак ініціювала проведення «Фіолетового дня» в Івано-Франківську. В обласній дитячій лікарні, у Центрі реабілітації, було проведено зустріч-бесіду з пацієнтами, їх батьками та працівниками закладу. В доступній формі і водночас професійно Руслана Тромпак розповіла про цю хворобу і дала відповіді на численні запитання присутніх. Дітки мали можливість, крім усього іншого, отримати фіолетові кульки та поласувати смачним тортиком з їстівним фіолетовим бантом. Працівники Центру до медичного одягу припасували фіолетові деталі в цей день.

У народі донині ця хвороба оповита майже містичними домислами. Ми звикли боятися «падучої» і сторонитися таких хворих. Насправді це просто через наше незнання проблеми. Раніше, в середині ХІХ ст., вважалося, що епілепсія має містичний характер, її називали «чорною хворобою». Побутувала думка, що епілепсія веде до розумової деградації, проявів підвищеної жорстокості, що хворі мають схильність до скоєння злочинів. На межі ХІХ-ХХ ст. єдиним протисудомним препаратом був бром. А оскільки спостерігати за рівнем препарату в крові не було можливості, то ця хвороба обросла неправдивими міфами. Всі вище описані симптоми були тільки наслідком зависокого вмісту брому в організмі.

Епілепсія вважається однією з найпоширеніших хронічних неврологічних хвороб. Є дані, що на епілепсію хворіли багато відомих людей, серед яких Юлій Цезар, Олександр Македонський, Нострадамус, Данте, Наполеон Бонапарт, Альфред Нобель, Ван Гог та інші. 0,5% населення потерпають від цієї хвороби. Це 5 людей із 1000.

«До речі, і тепер, коли медицина здатна практично контролювати цю хворобу, теж потрібно бути дуже обережним з протиепілептичними середниками. Лікування повинно призначатися тільки лікарем, який проведе кваліфіковану діагностику і за протоколом та показами призначить прийом протисудомних препаратів», – наголошує лікар Еріка Мороз, співорганізатор «Фіолетового дня» в Центрі, яка впродовж багатьох років глибоко вивчає цю проблему.

Напад епілепсії – це наслідок тимчасової аномальної активності мозку. Наш мозок – найскладніший орган. Завдяки нейронам, клітинам мозку, ми маємо змогу відчувати, мислити, мріяти, розуміти, любити, рухатися тощо. Але інколи мозок входить у стан підвищеного збудження. Певна ділянка мозку збивається зі звичного режиму роботи – на кілька секунд або хвилин входить у стан надмірної активності, і це супроводжується у людини конвульсіями. Після закінчення нападу все повертається до норми і мозок працює у звичному режимі. Правда, деякі клітини мозку гинуть. Окремо слід зазначити, що ніхто не може бути убезпечений від виникнення таких “розрядів” у мозку. Є сумна статистика: одна людина з двадцяти впродовж життя хоча б раз мала епілептичний напад.

«Часто епілепсія розвивається у людей як наслідок черепно-мозкової травми чи акубаротравми (контузії). Тому ми нерідко стикаємося на фронті з такими випадками. На жаль, проблема «аватаризму» на фронті існує, а посталкогольний синдром чи різке переривання запою теж можуть спровокувати конвульсії. Важливо знати, як правильно надавати допомогу і взагалі як вести себе в такому випадку. На госпітальєрських вишколах епілепсія є окремою темою. Наявність епілептичних нападів є свідченням того, що є структурне пошкодження якоїсь ділянки мозку. У цьому місці і є епілептогенне вогнище. То що ж робити? Ні в якому разі не можна нічого насильно запихати в рот під час нападу. У цей момент все тіло заціпеніло і ми лише наробимо шкоди: можна зламати зуби чи навіть щелепу. Язик – це теж м’яз, і він фізіологічно не може «запасти». Забудьте про старі методи. До сих пір ще трапляються випадки, коли радять пришпилювати язик булавкою! Це просто варварство. Навіть якщо з’явилася кров біля рота – це не страшно, можливо, людина просто прикусила язик чи щоку, це нормально, і набагато гірше, коли ви механічно пошкодите щелепу! Єдине, що потрібно зробити, – це притримати голову, щоб людина не вдарилася. Нерідко напади супроводжуються блюванням, піною з рота, тому треба намагатися утримувати хворого у «відновлювальному положенні», головою набік. Можливе неконтрольоване сечовипускання. Після нападу завжди настає період релаксації, людина засинає. Тому необхідно прослідкувати, щоб цей недовгий період людина провела у спокої. Далі слід просто підтримати хворого і пояснити, що трапилося, бо він нічого не буде пам’ятати і розуміти. Під час нападу виділяються ендорфіни, тому надто боляче хворому не буде. Йому більше дошкулятиме відчуття сорому, тому потрібна просто підтримка. Ну, і, звичайно, якщо це трапилося на цивільній території, слід викликати лікаря», – розповідає Яна Зінкевич, командир батальйону «Госпітальєри» і начмед військо-польової медицини УДА. Люди, кто проживает в Санкт – Петербурге, и кто хочет диплом о высшем образовании, тот может купить диплом который будет будет проходить по всем параметрам – диплом Санкт – Петербурга!

Насамкінець хочеться сказати, що найкращий антиконвульсант – це гарний настрій. Звісно, що на замовлення він не з’явиться, але здоровий, активний спосіб життя й уміння насолоджуватися всім, що вас оточує, зробить вас сильнішим і фізично, і духовно. Світ не зміниться, навіть якщо у вас діагностували цю хворобу. Епілептичні напади не змінюють людину як особистість!

 

Наталя Долик