Якось

ЛОГІСТИКА

Знайома розповідала. Довелося їй одного разу здійснити складну логістичну операцію: перевезти великі меблі з Парижа до своєї подруги в Амстердам, а звідти інші меблі назад, в Париж. Як обмін. Французькою вона тоді говорила не дуже добре, але знайшла в довіднику фірму, яка якраз у центрі Європи займається перевезеннями. Їй, бачте, назва сподобалася: “Кушнір і Кушнер”. Зайшла в їх контору. Там все солідно так, в темних тонах. За стійкою – чувак з бородою і в ярмулці, в окулярах. Кушнір, напевно. Або Кушнер. Вона підходить і говорить про свою справу. Мовляв, так і так, треба організувати перевезення з Парижа до Амстердама. Чувак головою киває, звичайно, мовляв, ми завжди готові допомогти. Але вона продовжує, що потім треба дещо назад відвезти. «Назад?» – дивується Кушнер. «Ну, так. Назад, до мене додому, звідти, куди вантаж прийде. Звичайно, я заплачу окремо. Можна ж домовитися?» – «Додому? – ще більше дивується Кушнер. – Звідти? Мадам, вибачте, але ми займаємося єврейськими похоронами».

Колись

СТРАТЕГІЯ

Начальник російської військової академії прочитав лекцію про потенційні проблеми і військові стратегії. В кінці лекції він поцікавився, чи є якісь запитання. Один з офіцерів встав і запитав: «Чи буде Третя світова війна?» – «Так», – відповів генерал. – «Чи візьме Росія в ній участь?» – «Так», – знову відповів генерал. Інший офіцер запитав: «Хто буде нашим ворогом?» Генерал подумав і сказав: «Все вказує на те, що це буде Китай». В аудиторії всі були шоковані. Третій офіцер додав: «Генерале, але у нас всього 150 мільйонів чоловік порівняно з півтора мільярда китайців. Ми маємо шанси на перемогу та й взагалі на виживання?» Генерал походив з одного кінця аудиторії в інший і сказав: «У сучасній війні не кількість солдатів визначає перемогу, а якість і вміння використовувати армійські можливості. Для прикладу, на Близькому Сході ми відносно недавно спостерігали кілька воєн, де 5 мільйонів євреїв воювали проти 150 мільйонів арабів, і Ізраїль завжди перемагав». Після короткої паузи ще один офіцер, який сидів у задньому ряді, запитав: «А у нас досить євреїв?»

І взагалі…

Жили в одному селі рибалка і мисливець. Одного разу рибалка задумав половити рибу, а мисливець зібрався в ліс постріляти звірів. Першим вийшов з дому рибалка. Він вирушив до річки, там роздягнувся, одяг склав на берег і зайшов у воду. У цей час мимо проходив мисливець і забрав одяг рибалки. «Гей, це мій одяг! – закричав з води рибалка. – Поклади його на місце!» Але мисливець відповів: «Не треба було залишати його на березі. Ти міг пов’язати одяг навколо стегон. Я його знайшов, і тепер він мій». – «Підемо тоді до вождя, нехай він нас розсудить», – сказав на це рибалка. «Підемо», – погодився мисливець. І обидва пішли на суд до вождя. Вони розповіли, як усе було, і вождь сказав: «Ти, рибалко, дійсно не повинен був залишати свій одяг на березі. Мисливець правий, треба було пов’язати його навколо стегон. Той, хто знайшов одяг, може тепер взяти його собі». Повернувся рибалка додому голий. У цей час почався сильний дощ. Мисливець якраз проходив повз хатину рибалки і сховався однією ногою під його дахом. «Це моя нога», – сказав тоді рибалка і схопив мисливця за ногу. «Відпусти мою ногу, – попросив мисливець. – Йде дощ, я просто хотів сховатися». – «Ховайся у себе в хатині, – відповів рибалка. – А ногу мені залиш. Вона тепер моя». Вирішили обидва знову звернутися до вождя. Розповіли йому, як все було. І вождь сказав: «Коли ви сперечалися про одяг, ти, мисливцю, вирішив, що маєш право взяти його собі, тому що рибалка залишив його на березі. Тепер рибалка побачив твою ногу під своєю покрівлею і захотів цю ногу взяти. Що ж, тобі, мисливцю, я сказав: можеш взяти одяг. Тепер я кажу рибалці: ти маєш право на ногу мисливця, можеш її відрізати». І рибалка відрізав мисливцеві ногу.