Днями
РОБЕРТ
Історія трапилася з моєю подругою. Вона була в гостях, і там їй подарували ну дуже миле кошеня. Вона не змогла відмовитися, хоча й не знала, як відреагують батьки. Назвала його Робертом. Повернулася додому пізно, батьки вже спали.
Коли подзвонила в двері – прокинулися, двері відкрила мама. А батько, лежачи в ліжку, чує голос доньки: “Мамо, познайомся – Роберт”.
Через п’ять хвилин мама з дочкою сидять на кухні і обговорюють котика, в кухню входить батько з сяючим обличчям, в костюмі, при краватці і з пляшкою горілки в руці!
Якось
КАТЯ
Лесині батьки поїхали на дачу, і Леся запросила Васю в гості. І ось Вася, зробивши коханій добре, як був у негліже, пішов у туалет, а Леся, будучи дівчиною охайною, пішла у ванну… У цей час батьки Лесі чи то щось забули, чи то передумали їхати – повернулися…
А далі розповідь Васі:
“Сиджу я в сортирі, нікого не чіпаю… Тут відкриваються двері, я піднімаю голову і бачу… Лесьчиного тата… Секунди через 2-3 ступор з мене спадає, і я ставлю, як мені тоді здавалося, найбільш на той момент природне після відкриття дверей питання: “Здрастуйте, а Леся вдома?”
Тато виявився з гумором і сказонув: “Вона у ванній, зайди пізніше”, – і закрив двері…
Колись
АНДРІЙ
Приятель розповів. Коли мені було 4 роки, мій дідусь любив зі мною прогулюватись. Я просив дідуся розповісти казку, а він розказував мені реальні історії або переказував книги. При цьому я їхав на своєму улюбленому триколісному. І ось. Заслухавшись черговою історією, я в’їхав колесом у тріщину і впав.
Тут треба слово дати дідусеві:
– Бачу, Андрійко впав, не забився, але злякався. Треба відвернути його увагу, але як? Нікого зі знайомих… І тут мене осяяло. Кажу: «Вставай скоро, тікаємо…»
У нього стали величезні від подиву очі, а я кажу: «Дивися, що ти зробив, тротуар зламав. – А він дивиться – величезна тріщина (та, через яку він і впав). – Зараз нас спіймають…»
Все. Дитина, забувши про розбиті коліна, схопила ровер і рвонула до будинку.
Дідусь казав, що ледве наздогнав мене.
І взагалі…
Один старий ішов вулицею, де гралися діти. Діти весело бігали і сміялися, старий зупинився коло них і запитав:
– Яку гру ви граєте?
– А хто краще збреше, – відповіла малеча.
– Коли я був малий, ми не гралися в такі ігри, – промовив старий.
– Молодець, діду, ти виграв! – весело закричали діти.