23 травня я складав ЗНО з української мови та літератури. Зібрався  я звечора: документи, ручки, перечитав ще раз пам’ятку для тих, хто тестується. Раджу усім так робити. Наприклад, я з’ясував, що в хаті немає нормальних чорних ручок, то обре, що була не ніч і я встиг купити. Зранку я вдягнув новий піджак, ми з мамою поїли круасанів і зробили селфі, яке вона потім буде показувати моїм дітям і своїм онукам, а потім я зустрівся з другом і ми вирушили на пункт тестування. Я був на місці о 10 годині, хоча тестування починалося об 11. Нас запустили, і ми пішли по кабінетах. Було усе майже так, як на пробному ЗНО.

Так вийшло, що ми були разом з моїми однокласником та однокласницею. Але то просто було веселіше на емоційному рівні, бо ми не розмовляли і не радилися.

Усім дітям провели інструктаж, попередили про телефони і роздали зошити та бланки відповідей. І ми взялися до роботи.

Спершу було дуже лячно, у мене тремтіли руки, зашкалював адреналін, опанувати себе я зміг після першої години роботи. Тоді я вже хвилювався менше. Посеред тестування до нас зайшли люди з центру оцінювання та поліцейський з металодетектором. Він перевіряв усіх на наявність електронних пристроїв. Ви можете обурюватися, мовляв, як так, ми ж не терористи і не злодії. Але були люди, які не зрозуміли прохань інструкторів і хотіли зловжити пристроями. Тому такі операції – це правильно, доки всі не привчаться, що здавати тестування треба чесно, а не намагатися списати. Зрештою, чому якийсь дурень має списати і отримати більше балів, аніж та дитина, яка не списувала? Думаю, що негативно до таких обшуків ставиться той, хто хоче скористатися своїм гаджетом.

Коли я вже написав всі завдання, то до кінця тестування лишалось 10 хв. Ми вийшли на вулицю та чекали остаточного фіналу, щоб забрати зошити з завданнями і перевірити, що і як (до речі, завдання були різні: важкі, не дуже складні, а деякі зовсім простенькі). Коли всі забрали зошити, почалося обговорення помилок між нами. Здається, я їх зробив чимало. Міг би і не зробити, якби був уважнішими, одразу опанував собою і більше та ретельніше вчився би. Але мама зацінила мій твір, що вже добре. Хочу порадити наступним поколінням дітей: просто вчіться, обов’язково читайте програмові твори з української літератури і не намагайтеся хитрувати.

Чесно кажучи ЗНО, мені сподобалось, тому що там я перевірив свій організм на роботу у стресових ситуаціях (зрозумів, що ще треба працювати над собою) та підготувався морально до наступних трьох ЗНО. І ще раз кажу усім, хто писатиме ЗНО з української мови та літератури:  починайте вже читати літературу. Ті, хто здав ЗНО, теж можуть почитати для загального розвитку.