Рік тому, балотуючись у Верховну Раду, міський голова Івано-Франківська запевнив мешканців міста, що незалежно від результату, втретє балотуватись на посаду мера він не буде. Якщо зважати на те, що місцеві вибори мали б відбутися у жовтні ц.р., то 353-й День міста, який франківці відзначили цими днями, був останнім за головування Віктора Анушкевичуса. Саме тому ми вирішили запитати у місцевих експертів – політиків і політологів, яким запам’ятається їм Віктор Андрюсович як міський голова і яким місто може стати без нього.

 

Ігор ТКАЧ, політолог:

“Треба пригадати шлях Віктора Анушкевичуса від початку до кінця, навіть якщо найбільше запам’ятовується останнє. Він став міським головою у 2006 році, коли йшла боротьба між ним та Олександром Сичем. Він переміг конкурента через гасло «Нові дороги для Івано-Франківська», тому що проблема доріг – як тепер, так і тоді – була актуальною. Бачимо, що, в принципі, з дорогами не стало краще, а навпаки, дійшло до тротуарів. Гасло Анушкевичуса «Зробимо дороги для європейського міста» не спрацювало. Це був або популізм, або дійсно намагання Віктора Андрюсовича щось зробити, але з певних причин йому це не вдалося.

У першій своїй каденції він був сильним мером, з сильними позиціями, на відміну від другої, коли особа Анушкевичуса як міського голови була повністю підконтрольна партії «Свобода». Виглядало, що посаді своїй він не радий, бо, перебуваючи на ній, він більше схожий на англійську королеву. «Свобода» використовує його як щит, щоб вирішувати всі свої справи. Ті плюси, які робляться, «Свобода» намагається привласнювати собі, а всі мінуси покласти Анушкевичусу в руки. І їй це дуже добре вдається. Тож те, що він вирішив більше не балотуватися, є досить свідомим кроком. Думаю, йому треба відпочити, зайнятися бізнесом, повернутися до тієї справи, з якої він виріс”.

 

Олег ГОЛОВЕНСЬКИЙ, директор Інституту розвитку міста «Новий Івано-Франківськ»:

“Загалом, все в цьому світі оцінюється в порівнянні. Якби не було прикладів Львова чи Вінниці, то, можливо, ми б вважали, що не все так погано і в нашому місті. Разом з тим, є розуміння, що, попри знущання над архітектурою, символікою, вбити той дух міста, який був закладений його першими будівничими, виявилося складним завданням.

Місто і далі в “топах” комфортності для життя, хоча, на мою думку, цей факт здебільшого не є заслугою чинної влади. Дві каденції чинного мера, на мою думку, – це час від початкових завищених сподівань до повного розчарування через застій і нереалізовані можливості… Останнє десятиліття запам’ятається як час хаотичного і безсистемного тотального «ямкового ремонту» не лише на дорогах. Ця технологія «латання дірок», за незначними винятками, домінувала чи не в кожній галузі міської господарки. А чинний мер може запам’ятатися хіба що боротьбою з «Че Геварою» і ще кількома подібними піар-протистояннями. Можливо, ще відкритими пам’ятниками (от що не забереш), наддовгими повчальними тостами і промовами, таким же наддовгим ремонтом вулиці Шевченка, кількома резонансними корупційними скандалами…

Яким буде місто?.. Воно буде просто «містом без Анушкевичуса»… Сподіваюся, містом, де буде більше дій, аніж слів. Містом, де громадська ініціатива, громада загалом та мотивована на позитив влада зроблять місто за рецептом Аристотеля – таким, щоб воно забезпечувало комфорт, безпеку і щастя його мешканцям”.

 

Ярослав БАЧКУР, депутат Івано-Франківської міської ради:

“Даючи оцінку роботі міського голови, хіба повторю слова з моєї заяви, яку я озвучив на 53-ій сесії міської ради 31 березня. А саме: «Зрештою, можна було б терпіти такі методи і стиль поведінки міського голови, точно вироблені ним, вивчивши наш місцевий менталітет довіри до показового патріотизму та любові до облесливих слів, якби це було направлено на творення добра громаді міста! Але факти свідчать про протилежне. В результаті його діяльності в кінці другої каденції ми маємо місто стихійно та ущільнено забудоване багатоповерховими будівлями настільки, що не залишилось ні зелених зон, ні соціально-життєвого простору для мешканців, ні дитячих і спортивних майданчиків, ні перспективи розширення проїздів та доріг. І все це без генерального, без будь-якого планування забудови, та й, зрештою, без глузду. І не важко здогадатись, хто отримав найбільшу матеріальну вигоду від цього!»

Тому насамкінець у мене є побажання: щоб ми, громада міста, дали самі свою оцінку у виборі вже за фактом нашого вибору і не робили помилок у майбутньому!”

 

Тарас СЛУЧИК, громадський активіст:

“Для мене мерство Віктора Андрюсовича запам’яталось не лише його вдалою публічністю, але й відсутністю якісної велоінфраструктури, незаконними забудовами, проблемами з ремонтом доріг, скандалами з комунальними підприємствами, комічними заявами та підозрами в корупції. Але жителі міста завдяки діям Віктора Андрюсовича навчились нічого не очікувати від влади, об’єднуватись та брати на себе самих відповідальність за місто, в якому живуть. У місцевому самоврядуванні деколи важливіше зрозуміти, кого точно більше ніколи не потрібно обирати. Останні роки нам дали однозначну відповідь на це запитання.

Яким буде місто без Віктора Анушкевичуса, тепер залежить від нас самих. Адже ми відчули, що, на жаль, довіряти теперішній міській владі та чогось від неї очікувати не треба. І новообраним депутатам та міському голові після 25 жовтня ще довго доведеться завойовувати довіру громади після дев’яти років правління Анушкевичуса”.

 

Світлана ОРИШКО, депутат Івано-Франківської міської ради:

“Беруся судити останню каденцію. Анушкевичус продовжив (з його слів) «розпочате» у таких напрямках, як освіта, медицина, ЖКГ, промисловість, будівництво. А що змінилося?

Освіта – це залишки радянських методів управління. Медицина – застій, змін жодних, попри те, що на неї виділяється четверта частина бюджету. Центральна міська клінічна лікарня отримує мільйонні суми у вигляді благодійних внесків, бо платники податків платять двічі. Перший раз – за “безкоштовну” медицину, сплачуючи податки, а другий – з власної кишені.

Щодо ЖКГ. Руйнування приміщення інспекції з благоустрою на вул. Січових Стрільців, 18 – це символ того, що відбувалось у цій галузі. Промисловості як такої у місті нема і ніколи не було. А якщо є, то у приватній власності. Все розвалено і занедбано. Будівництво – повністю приватне. Заступник мера – будівельник, тому й маємо недолугий стан з незаконним будівництвом! Жодна мушка не пролетить крізь його міцне павутиння! Він відає кожною забудовою і встановлює правила. Не дай Боже, якщо хтось його омине – відчує усю міць закону та юридичного відділу, яким керує родичка жінки мера.

В останні три роки вести бізнес стало неможливо. На нашій депутатській комісії з інвестицій, промисловості і туризму не було розглянуто жодного інвестиційного проекту! Місто не розвивається, воно зупинилося. Свідомо не згадую здобутки. Вони є, але надто куці. За останній рік з’явилася маса молодих людей, які хочуть змінити місто. Треба їм допомогти. Бо чому мамонти вимерли? Вони не змогли пристосуватись до змін навколишнього середовища! Хіба ми теж мамонти?”

 

Андрій ЛИС, керуючий справами МВК:

“За попереднього міського голови депутати обиралися за мажоритарною системою. Коли ж прийшов Віктор Анушкевичус, йому довелося працювати в нових умовах. Була змішана система: половина депутатів прийшла за партійними списками, а інша половина – по мажоритарних округах. Сюрпризом стало введення імперативного мандата, тому деякі рішення приймалися партійними лідерами. А це не завжди сприяло компромісу. Пам’ятаємо, кілька депутатів навіть позбулися мандатів, бо голосували не так, як їм сказали.

У 2008 році ми пережили паводок. Потім фінансову кризу. Пізніше мали проблеми з казначейством. Коли мали мільйони на рахунках, але не могли їх витратити.

Кожен франківець може згадати, що був проведений конкурс на здійснення пасажирських перевезень і в місті перестали їздити “Пежо” та “РАФіки”. Замість них почали працювати більш комфортабельні «Богдани».

Варто згадати про впровадження нових правил для забудовників. Був створений фонд соціально-економічного розвитку, завдяки чому надходження коштів від забудовників стало прозорішим. Рішення було дискусійне, бо у міській раді було велике будівельне лобі, але його прийняли. І саме завдяки йому в першому ж році ми додатково отримали 6 млн. гривень, які витратили на спорудження дитячих майданчиків у дворах міста. Тоді ж почалися перші ремонти міжбудинкових проїздів.

У 2007-2008 рр. люди почали об’єднуватися у будинкові комітети, адже в місті почала функціонувати програма ПроООН, що дало можливість залучати міжнародні кошти. Так вдалося відремонтувати підвальні розгалуження, двері, вікна тощо.

Багато було зроблено для того, щоб зберегти життя франківців: реанімація у пологовому будинку, реанімація у центральній міській клінічній лікарні, закупівля нового обладнання для закладів охорони здоров’я.

Велика робота була проведена для відновлення в Івано-Франківську басейнів для дітей. Для четвертокласників були введені уроки плавання. Івано-Франківськ став у цій справі одним із лідерів, і ми пишаємося тим, що в нашому місті немає випадків смерті на воді.

Згадаю також те, що ми привезли з-за кордону ідею створення ЦНАПу та ідею запровадження системи контролю якості виконавчих органів. Напевне, завдяки цьому Івано-Франківськ вважається найпрозорішим та найвідкритішим містом в Україні”.

 

 

Записала Тетяна СОБОЛИК